Год Петуха 2017

Достовірні сліди льодовикових опадів, які датуються віком приблизно 600-800 млн років, знаходять навіть в тропічних областях. Пояснення цьому пропонує гіпотеза «Землі-сніжинка», згідно з якою в цей період вся планета переживала одне з найграндіозніших зледенінь, яке цілком покрило льодом і снігом всю площу. Проте закінчився і цей період: накопичення в атмосфері надлишку вуглекислого газу змусило Землю знову розігрітися і розтанути, повернувшись до життя.

Глобальне танення відбувалося поступово, спочатку привівши до утворення численних морів з досить солоним нижнім шаром води, над яким плавав менш щільний товстий прісноводний шар. Вони зливалися, утворюючи все більш обширні моря і океани, швидше, ніж перемішувалися шари води.

У новій роботі геолога Чиказького університету Доріана Еббота (Dorian Abbot) і його колег показано, що перемішування відбувалося вкрай повільно і як мінімум 50 тис. років вся поверхнева вода на планеті була прісною. Про це вчені пишуть в журналі Geology.

Сьогодні повне перемішування води в Світовому океані займає близько 1000 років, однак близько 600 млн років назад цей процес ускладнювався великою різницею в температурі і щільності шарів. За попереднє заледеніння близько половини води океану замерзло шаром прісного льоду – рідка вода, що збереглася під ним стала набагато більш солоною, вдвічі більше солоною, ніж сьогодні.

Після танення шар прісної води над нею досяг товщини 2 км. Втім, це «планетарне озеро» навряд чи могло спокусити когось купанням. За підрахунками Еббота і його співавторів, потужний парниковий ефект нагрівав воду на поверхні до температури близько 50 °С. Вона охолола лише поступово, перемішавшись з крижаною солоною водою внизу під дією течій, вітрів і припливів.

Источник

Площа льодовиків у Скелястих горах США на території штату Монтана зменшилася майже в два рази за останні 50 років під впливом глобального потепління, заявляють вчені з Геологічної служби США.

«Скорочення площі льоду на всій території гірських національних парків може радикально змінити життя водних екосистем в них, так як обсяги води, її температура і час настання паводків може різко змінитися найближчим часом. Звичайно, не скрізь ситуація така критична, як у Монтані, але вона просто ілюструє загальний тренд, який характерний для всієї території США і всієї планети в цілому», — заявив Ендрю Фонтейн (Andrew Fountain) з університету Портленда (США).

В останні роки кліматологи активно обговорюють те, як екосистеми Землі будуть реагувати на подальше зростання середньорічних температур, пов’язаних з викидами парникових газів в атмосферу і збільшенням концентрації СО2 до рекордно високих значень за останній мільйон років.

Навіть невеликі зміни температур літа і зими, як показують останні спостереження, можуть привести до радикальних перебудов екосистем і більш серйозних кліматичних наслідків. Приміром, кілька років тому екологи з’ясували, що глобальне потепління спровокувало навалу жуків-короїдів на ліси Канади, які викосили великі ділянки цих лісів і ще більше підняло температури за рахунок того, що ліси перестали охолоджувати місцевість.

Фонтейн і його колеги вивчали масштаби змін, які відбулися в найбільш уразливому для глобального потепління куточку Землі – в гірських льодовиках в помірному кліматичному поясі. Для цього вчені зібрали супутникові і літакові знімки 39 найбільших гірських льодовиків, розташованих на території штату Монтана, і вивчили те, як їх площа змінювалася з 1966 року по сьогоднішній день.

Крім цього, вчені здійснили кілька експедицій у національні парки, де знаходяться ці льодові масиви, і сфотографували їх з тих же точок, де були зроблені фотографії цих льодовиків у 1960-1970 роки, коли глобальне потепління тільки почало набирати свій хід.

Всі ці фотографії і дані намалювали невтішну картину – в середньому, площа льодовиків в горах Монтани скоротилася на 40%, фактично зменшився в два рази, а в деяких випадках льодові масиви скоротилися на 85% і майже повністю зникли. Як зазначає Фонтейн, багато запасів гірських льодовиків формально втратили право називатися «льодовиками», так як їх площа стала менше, ніж 0,1 квадратних кілометра.

Як вважають вчені, скорочення площі цих льодів є наочною демонстрацією того, що глобальне потепління є і що його наслідки можна побачити вже зараз. Подальші спостереження за долею цих льодовиків, за словами представників Геологічної служби США, допоможуть нам зрозуміти, наскільки серйозними вони будуть.

Источник

Вміст кисню і вуглекислого газу в земній атмосфері і Світовому океані непостійний. Періодично бурхливе зростання земної рослинності призводить до того, що продуктів її життєдіяльності стає занадто багато. Моря насичуються органічними залишками, і значна їх частина осідає на дно, виводячи тим самим укладений в них вуглець з кругообігу речовин у природі. Надлишок органіки зникає, а очищена гідросфера знову насичується киснем. Відбувається приблизно те, що ми регулярно бачимо в багато менших за розмірами природних водоймах, коли вони «цвітуть», а риба, що живе в них, залишившись без кисню, гине.

Глобальний процес відрізняється від долі окремого ставка тим, що, природно, вимагає більшого часу і виглядає не так драматично: все-таки «замор» океанського масштабу малоймовірний, мова йде про те, що органічних залишків стає більше. Найголовніша відмінність — у впливі на клімат. Ставки «цвітуть» жарким літом, при цьому вплинути на погоду вони не можуть. На глобальному рівні залежність складніша. Чим більше рослинності — тим більше парникових газів і, відповідно, тепліше. А чим тепліше, тим більше рослин і т. д. Закінчується це тим, що фахівці називають аноксичною подією. Кисню в гідросфері стає помітно (на відсотки) менше, в деяких зонах океану і придонних вод — ще менше. Органіка, що потрапляє туди, ховається, і через деякий час на очищеній і холоднішій Землі знову стає легше дихати.

Команда вчених з Університету Ексетера (Англія) задалася метою оцінити необхідний «деякий час»: як довго планетна біосфера в минулому перебувала в режимі аноксичної події? Такі події неодноразово простежуються у геологічному літописі, датування їх початку не викликає серйозних проблем. Складніше з закінченням.

Ізотопні профілі відкладень епохи аноксичної події.

Фахівці вирішили, що момент, який знаменує кінець «кисневої недостатності», має закарбуватися в осадових породах зростанням кількості слідів лісових пожеж. Якщо атмосфера насичується киснем, деревині, що знаходиться в ній легше загорітися. В якості об’єкта вивчення вибрали Тоарську аноксичну подію, сліди якої можна побачити у відкладах тоарського ярусу нижньої юри. Відбулося воно приблизно 183 мільйони років тому. Сліди скам’янілого деревного вугілля розшукували в вищерозміщених породах в Мокрасе (Уельс) і Пеніше (Португалія).

Як показало дослідження, наступний за «малокисневим» періодом часовий відрізок дійсно відрізнявся підвищеним вмістом скам’янілих слідів колишніх лісових пожеж. «Пожежний» період тривав 800 тисяч років, а почався він через мільйон років після аноксичної події. Мабуть, цю цифру і треба вважати тривалістю останнього. Безумовно, масштаби і тривалість інших аналогічних подій можуть відрізнятися, але порядок величин, мабуть, буде такою ж.

«Ми стверджуємо, що значне збільшення активності вогню було зумовлено головним чином зростанням вмісту кисню в атмосфері, — каже Сара Бейкер (Sarah Baker), географ з Університету Ексетера. — Наше дослідження дає перші підтвердження на основі скам’янілостей, що така зміна рівня кисню в атмосфері може відбутися за один мільйон років».

Цілком можливо також, що ріст кількості пожеж сам по собі сприяв припиненню аноксії в океані, так як вів до скорочення наземної рослинності, яка, розпушуючи ґрунт корінням, сприяє змиву в океан мінеральних і органічних речовин, які містяться в ґрунті та сама споживає багато кисню для дихання.

Источник

Міста з їх забрудненням, яскравими вогнями і шумом часом стають небезпечними не тільки для жителів, але і для тваринного світу, які вільно чи мимоволі стикається з міським середовищем. А якщо спостерігаються ще несприятливі погодні умови, то збіг усіх цих факторів може призвести до трагедії.

На початку травня на землі біля найвищої будівлі в Галвестоні (Техас) люди виявили сотні мертвих і вмираючих птахів. Серед них переважали смерекові лісові співуни, іволги, горихвістки. Після підрахунку виявилося 395 особин, що належать до 25 видів.

Після перезимівлі велика зграя птахів перетнула Мексиканську затоку і прямувала на північ до місць звичного гніздування. Над південним штатом стояла негода: йшов дощ і спостерігався штормовий вітер. Тому зграя летіла нижче, ніж зазвичай. При цьому мабуть потрапила в сильний повітряний потік. На їх шляху виріс хмарочос, освітлений яскравими вогнями…

Як припускають орнітологи, в темряві птахи взяли ілюмінацію за місячне світло. Із сотень пернатих, які зіткнулися з 23-поверховою будівлею, вижили тільки три птахи. Тіла птахів відправили в університетські лабораторії, де дослідники перевірять їх на здоров’я, візьмуть ДНК. Експерти прокоментували, що травнева трагедія в Техасі стала найбільш масовою загибеллю птахів як мінімум за 10-річний період. Вони звернулися до влади мегаполісів і великих міст з проханням приглушувати світло офісних хмарочосів ночами хоча б на час міграції пернатих, повідомляє «The Huffington Post».

Источник

Майбутній політ на Марс пов’язаний з великими ризиками, тому підготувати таку складну місію виявилося не просто навіть для SpaceX. Спочатку компанія планувала відправити космічний корабель на Марс в наступному, 2018 році, але пізніше терміни перенесли, щоб як слід перестрахуватися. Тепер поповзли чутки про те, що в SpaceX готують запуск відразу двох кораблів Red Dragon, які повинні вирушити на Червону планету в 2020 році.

Розрахунки показали, що саме в 2020 році Земля буде знаходитися від Марса на максимально близькій відстані, а це значить, що для запуску відкриється найбільш вдале вікно, яким планують скористатися не тільки в SpaceX — інші компанії теж збираються запустити на Марс космічний апарат.

«Офіційно представники SpaceX ніяк не коментували інформацію про запуск двох кораблів, але люди, близькі до керівних кіл компанії, стверджують, що такий план розглядається як один з найбільш ймовірних», — пише сайт Arstechnica.

Прес-секретар пообіцяв порталу уточнити інформацію.

Згідно з наявною у видання інформації, Маск таким чином хоче максимально убезпечити майбутню місію, тому навіть у тому випадку, якщо з одним кораблем щось піде не так, другий з великою часткою ймовірності зможе сісти на поверхню планети і доставити туди обладнання. Що саме SpaceX збирається везти на Марс, поки не повідомляється, але, імовірно, це буде наукове обладнання, призначене для проведення різних експериментів.

Источник

У ПАР на поле для гольфу прямо під час гри виповз чотириметровий пітон.

Рептилію помітили в районі восьмої лунки в гольф-клубі «Зімбали» в провінції Квазулу-Натал на східному узбережжі країни. Не звертаючи ніякої уваги на гравців, пітон почав перетинати поле по траві, повідомляє Daily Mail. Коли ж один з гольфістів спробував помацати рептилію за хвіст, та здригнулася.

За словами директора клубу Кайла Кайтано, який зняв рептилію на відео, співробітники вже помічали пітона поруч зі ставком на території поля для гольфу, однак побачити його серед білого дня – велика рідкість.

Незважаючи на свій розмір, пітони вкрай рідко нападають на людей і неотруйні.

Источник

Як і багато інших незвичайних природних явищ, Кривавий водоспад в Антарктиді приховував у собі безліч загадок, над якими ламали голови геологи по всьому світу.

Кривавий водоспад — це потік талої води, яка виливається з льодовика Тейлора в Сухих долинах Мак-Мердо в Східній Антарктиді. Довгий час після його відкриття в 1911 році дослідники припускали, що в кривавий колір забарвлюють воду червоні водорості, однак пізніше було доведено, що насправді водоспад «живиться» потоком соляного розчину, що знаходиться під льодом. Солона вода переповнена залізом, яка при контакті з повітрям окислюється і стає червоного кольору, створюючи «кривавий» ефект.

У минулому році дослідники повідомили, що їм вдалося знайти сольові ґрунтові води під льодовиком Тейлор — вони припустили, що це і є джерело Кривавого водоспаду.

Крім того, що тала вода кривавого кольору — явище саме по собі досить дивне, дослідники також виявили, що ропа — вода, що представляє собою насичений сольовий розчин, — залишається рідкою, хоча Тейлор є холодним льодовиком: він промерзає до самої основи, а температура його на льоду набагато нижче 0 градусів. І нове дослідження геологів з Університету Аляски нарешті розкриває останню таємницю Кривавого льодовика: чому соляний розчин під льодом залишається рідким?..

При замерзанні вода виділяє тепло, тому розчин не замерзає, каже гляціолог Ерін Петтіт. Щоб перетворитися у лід, сольовому розчину потрібні набагато більш низькі температури, ніж у прісній воді, а тепла, що виділяється, ропі достатньо, щоб залишатися в рідкому стані. Петтіт і її колеги також з’ясували, що ропа «тягнеться» практично на 5 кілометрів від кінця льодовика.

До речі, ропа — це ще і місце існування мікробів, які викликають особливий інтерес у астробіологів: дослідники вважають, що на Марсі колись могли існувати подібні екстра-солоні ґрунтові води.

Источник

Міністерство оборони США опублікувало розсекречені документи, серед яких опинилася інструкція з ведення зйомки НЛО.

Так, у тексті інструкції по запису й обробки візуальних інформаційних матеріалів, датованій жовтнем 2002 року, є розділ C5.21, в якому даються рекомендації щодо того, як слід фіксувати непізнані літаючі об’єкти (НЛО) і інші незвичайні небесні явища.

Американським військовим пропонується зняти НЛО на плівку, зробити копії негативів і негайно надіслати копії знімків головному командуванню.

Раніше на початку цього року ЦРУ опублікувало свій архів, який складається з 13 мільйонів сторінок, серед яких є документи про можливі появи НЛО і засекреченому раніше військовому проекті Stargate, в рамках якого американці проводили дослідження надприродних людських здібностей.

Источник

Макроліди, хінолони, тетрацикліни, сульфонаміди і метронідазол пов’язали з підвищеним ризиком мимовільного аборту, тобто втрати вагітності до двадцятого тижня, говориться в дослідженні, опублікованому в журналі Канадської медичної асоціації.

Дослідження було проведено в Квебеку. Взяли 8700 випадків мимовільного аборту і 87 000 успішних вагітностей в якості контрольної групи, і вивчали медичні призначення, зроблені матерям у віці від 15 до 45 років. Робота з цією статистикою була можлива тому, що всі пацієнти були застраховані в місцевій системі обов’язкового медичного страхування, що покриває витрати на ліки (а отже, вся звітність теж зберігається роками).

З’ясувалося, що приблизно 16% матерів, жінок, постраждалих від викидня, приймали антибіотики в першій половині вагітності, і лише 13% матерів, чия вагітність завершилася пологами. Антибіотик азитроміцин збільшував шанс викидня на 65%, кларитроміцин – в два рази. Норфлаксацин збільшував ризик у 4 рази.

Як і багато інші подібні дослідження, які шукають кореляції між різними явищами і процесами, сама по собі вона нічого не доводить. Велика частина викиднів відбувається з генетичних причин. Тим не менш масштабного дослідження і серйозність кореляцій по крайній мірі вимагає нових досліджень і певної настороженості в призначенні антибіотиків. Автори дослідження кажуть, що здивувалися, дізнавшись, якій великій кількості вагітних жінок призначають такі препарати.

Тим не менш, у ряді випадків цього уникнути не можна, і при бактеріальній інфекції вагітним все одно потрібно призначати антибіотики – правда, в мінімально можливих ефективних дозах.

Натхнення: zdorovie.com

Источник

Професор хімії з Флориди знайшов спосіб ініціювати процес фотосинтезу в синтетичному матеріалі. Технологія не тільки виробляє чисте повітря, але і створює енергію.

Урібе-Ромо і його команда студентів створили спосіб викликати хімічну реакцію в синтетичному матеріалі, який називається металорганічні каркаси (MOF), що переробляє вуглекислий газ на нешкідливі органічні матеріали.

Уявіть як це штучний процес фотосинтезу, подібний до того, як рослини перетворять для себе вуглекислий газ (CO2) і сонячне світло в їжу. Але замість виробництва продуктів харчування метод Урібе-Ромо виробляє «сонячне» паливо.

Це те, що вчені всього світу намагалися досягти протягом багатьох років, але завдання полягає в тому, щоб знайти спосіб видимого світла, яке може викликати хімічне перетворення.

Ультрафіолетові промені володіють достатньою енергією для реакції у звичайних матеріалах, таких як двоокис титану, але кількість УФ, одержуваної Землею від Сонця, складає лише близько 4% від загального світла. Видимий діапазон — від фіолетового до червоного — це більшість сонячних променів, але є кілька матеріалів, які збирають ці світлі кольори, щоб створити хімічну реакцію, яка перетворює CO2 на паливо.

Дослідники перепробували багато матеріалів, але ті, які можуть поглинати видиме світло, мають тенденцію бути рідкісними і дорогими, такі як платина, реній і іридій, які роблять хімічний процес дорогим.

Урібе-Ромо використовував титан, звичайний нетоксичний метал і додавав органічні молекули, які діють як збирачі світла, щоб перевірити, чи працюватиме така конфігурація.

Вчений хоче дізнатися, чи можуть інші хвилі видимого світла також ініціювати реакцію з коригуваннями синтетичного матеріалу. Якщо це спрацює, то процес може стати значним способом допомогти скоротити викиди парникових газів.

Ідея полягала б у тому, щоб створити станції, які вловлювали б велику кількість CO2, наприклад, поруч з електростанцією. Станція буде збирати газ, буде проходити процес і парникові гази будуть перероблятися, виробляючи енергію, яка буде повернута електростанції.

Источник

Група фахівців з Массачусетського технологічного інституту створила пластиковий ракетний двигун методом 3D-друку. Під час першого запуску інженери використовували низькоенергетичне паливо.

Дослідникам вдалося домогтися надзвукової швидкості реактивного струменя. Тиск на виході склав близько 0,35 МПа. Після першого випробування двигун позбувся декількох міліметрів пластику на краю сопла.

Хоча прототип двигуна розроблявся для одного запуску, фахівці після успішного першого старту вирішили запустити його повторно. Двигун витримав випробування, однак на цей раз показав меншу ефективність: швидкість струменя була нижче надзвукової. Це пов’язано з руйнуванням краю сопла і зниженням тиску.

За словами фахівців, експеримент показав можливість виготовлення одноразового пластикового ракетного двигуна за допомогою недорого 3D принтера.

В даний час команда працює над удосконаленням конструкції двигуна і створенням більшого за розміром зразка.

Источник

За випадковим збігом вчені з Міжнародного товариства збереження природи оголосили 4 травня, в міжнародний День «Зоряних війн», про те, що виявили два нових види приматів, схожих на майстра Йоду, наймудрішого з джедаїв.

У цих тварин величезні очі, великі вуха і довгі хвости, повідомляє Mashable.

Примати, відкритий американськими вченими, відносяться до сімейства довгоп’ятових. Це крихітні створіння, які поміщаються на долоні, і ведуть нічний спосіб життя. На відміну від більшості приматів, вони м’ясоїдні і воліють комах ягід і фруктів.

Представники невідомого раніше виду довгоп’ятових мешкають на островах Індонезії. Таким чином, кількість видів цих тварин в регіоні досягло 11, а у всій Азії — 80.

Американські біологи кажуть, що у природи ще безліч таємниць, які людям тільки належить відкрити. Дослідники не сумніваються, що автор «Зоряних воєн» Джордж Лукас створив майстра Йоду, надихаючись зовнішнім виглядом довгоп’ятових приматів, проте підтвердження цьому поки немає.

Источник

Керівництво американського аерокосмічного агентства NASA заявило про необхідність скорочення фінансування Міжнародної космічної станції до 2024 року і спрямовування цих коштів на розробку програм по підготовці людини на Марс.

«МКС для NASA – дуже серйозне питання. Ми збираємося продовжити фінансування її роботи до 2024 року, після чого почнемо перенаправляти ці кошти на підготовку пілотованого польоту на Марс», — прокоментувала головний науковий співробітник агентства Еллен Стофен.

Припинення фінансування станції з боку США може означати її кінець, тому сценарії її списання опрацьовуються вже зараз. Так, відповідно до одного з варіантів, МКС можна буде поховати на так званому кладовищі космічних кораблів – віддалених водах Тихого океану. На тутешньому дні спочиває чимало затоплених відпрацьованих космічних апаратів, ступенів ракет і інших уламків, у тому числі і російської станції «Мир», які і не згорілих в атмосфері.

«МКС величезна. Розміром з футбольне поле, тому найбільш вірогідним сценарієм буде її занурення у води Тихого океану», — говорить Стофен.

Є і ще один варіант. Після припинення державного фінансування МКС можна буде віддати (продати) якій-небудь приватній компанії (або відразу декільком компаніям), яка буде використовувати її для комерційних польотів.

Крім того, слід пам’ятати, що МКС належить кільком країнам, які її створювали, тому можливий варіант, коли від використання можуть відмовитися тільки США і станція продовжить самостійну роботу без модулів американського аерокосмічного агентства.

Міжнародна космічна станція почала експлуатуватися з 20 листопада 1998 року. Вона являє собою багатоцільовий дослідний космічний комплекс. У проекті МКС беруть участь 14 країн: Росія, США, Франція, Іспанія, Італія, Бельгія, Німеччина, Данія, Швейцарія, Швеція, Нідерланди, Норвегія, Японія і Канада.

Источник

Учені вирішили з’ясувати, як новонароджені діти міняються під дією навколишнього середовища і прийшли до висновку, що при народженні у них майже немає ніякого власного захисного механізму, однак це зовсім не випадковість.

Дослідники з Ганновера прийшли до висновку, що той факт, що малюки народжуються майже без імунітету, є нормальним.

Згідно з дослідженнями вчених, люди, що з’явилися на світ, не здатні похвалитися сильним імунітетам, так як молодий їх організм не зміг поки адаптуватися до різних виникаючих проблем в навколишньому світі. При цьому, організм готовий сприймати різні виклики, але незначною мірою.

У майбутньому ж середовище, в якому перебував новонароджений малюк буде впливати на формування імунітету, який зможе справлятися саме з поточними проблемами зі здоров’ям. Крім того, виявилося, що здоров’я матері відіграє велику роль, оскільки саме від нього залежить те, наскільки сильним буде малюк: материнське здоров’я формує захисні сили в організмі малюка.

При цьому, вчені говорять, що вже в перший рік життя імунітет дитини формується остаточно, на нього впливають багато факторів, в тому числі те середовище, в якому він знаходиться.

Проте важливо також враховувати спадкові чинники і просто стан здоров’я самого малюка. Все це може впливати на те, наскільки його організм зможе протистояти різним подразникам, вірусам і різного роду інфекціям. А в процесі боротьби з інфекціями організм також загартовується і отримує стійкість до них.

Источник

Приблизно кожні шість років орбіти Європи і Іо шикуються так, що для глядача з Землі їх траєкторії перетинають одна одну, забезпечуючи унікальні можливості для спостереження цих незвичайних і великих супутників Юпітера.

Нагадаємо, що перший з них покритий товстим шаром криги, з-під якого постійно прориваються потужні гейзери прихованого океану рідкої води; Іо ж відомий як найбільш вулканічне активне тіло Сонячної системи. Тектоніки плит, як на Землі, тут немає, однак потужні приливні сили, що діють на супутник в гравітаційному полі Юпітера, змушують його вивергатися майже постійно.

Така «побудова орбіт» Іо і Європи відбулася і в березні 2015 р., коли Катерина де Клір (Katherine de Kleer) і її колеги використовували телескопи обсерваторії LBTO, щоб розглянути Патеру Локі, найбільшу вулканічну западину Іо. Розмір цієї області досягає 250 км, вона активно випромінює, на теплових картах супутника виділяючись яскравою плямою: на Патеру Локі припадає 10-20 відсотків втрат його тепла.

Кожні 400-600 днів западина робиться то яскравішою, то тьмянішою. Вважається, що це відбувається через охолодження лави на поверхні озера. Затвердівши і ущільнівшись, в якийсь момент вона цілими шарами йде на глибину, знову відкриваючи шари гарячої рідкої лави і відбиваючись на навколишніх областях хвилями, що рухаються на швидкості 1-2 км/год.

Інша гіпотеза коливань яскравості Патери Локі і хвиль на неї вказує на те, що в озері досі можуть тривати приховані під поверхнею виверження. Катерина де Клір і її співавтори вперше розглянули цей процес у всіх деталях і навіть зуміли скласти температурну карту поверхні лавового озера з роздільною здатністю вдесятеро більшою, ніж було доступно досі. Ця карта показала, що від порівняно холодного центру Патери Локі в той момент огинали відразу дві хвилі, що з’явилися у різний час: одна в напрямку годинникової стрілки, інша – проти. Про це вчені повідомляють в статті, опублікованій журналом Nature.

Перша хвиля з’явилася на північному заході Патери Локі і рушила на південний схід. Трохи пізніше в східній частині утворилася друга хвиля, яка направилася до заходу. Повний «обхід» лавового озера по периметру займає у цих хвиль від 180 до 230 днів. Все це, мабуть, вказує на неоднорідність складу і властивостей у різних ділянках лавового озера. Однак, у чому саме причина цього незвичайного явища, з’ясувати поки не вдалося. Можливо, доведеться дочекатися нового перетину Іо з Європою – в 2021 р.

Источник