Год Петуха 2017

До 1 червня 2018 року планується побудувати три сонячні електростанції загальною потужністю 86 мегават.

В Одесі відбулася церемонія підписання відповідного меморандуму про співпрацю між компанією Kness Group та Одеської ОДА. Документ скріпили підписами директор компанії Kness Group Сергій Шакалів і голова обласної адміністрації Максим Степанов.

Як повідомив Степанов на брифінгу, електростанції побудують в Окнянському та Арцизькому районах області. За його словами, завершити будівництво всіх трьох об’єктів планується до 1 червня 2018 року. Вводитися в експлуатацію потужності будуть поетапно. В даний час вирішуються питання щодо відведення земельних ділянок.

За словами Шакалова, до будівництва будуть залучені до 500 осіб місцевих фахівців.

Як повідомили в прес-службі ОДА, енергетичний холдинг Kness Group — лідер в області будівництва об’єктів альтернативної енергетики України. Відзначається, що потенційний розмір інвестицій, як українських, так і закордонних, який планується залучити в регіон в ході реалізації проектів цієї компанії, становить понад 80 млн дол.

Источник

На території школи Stanford Avenue Elementary в каліфорнійському місті Оровілл 16 травня 2017 року пройшов дивний дощ, після якого частина території школи та дахи будинків були посипані дрібною мертвою рибою.

«Ми прийшли вранці на заняття і раптово діти почали кричати «Дивіться, дивіться на це!», -розповідає один із викладачів.

Одним з перших дорослих, хто побачив мертву рибу, керуюча кампусом Ліз Барбер-Габріель. За її словами вона не може зрозуміти, звідки взялася ця риба, але це точно не риба з кафетерію. Незважаючи на те, що вона бачила, що риба валяється на землі і на дахах, вона не вірить у містичний «рибний дощ», так як не бачила самого моменту появи риби як і всі інші.

Директор школи Шеннон Кепшью думає, що тут мала місце хуліганська витівка чи чийсь дивний жарт, але визнає, що судячи з опитувань, ніхто з охорони і доглядачів не бачив сторонніх дорослих на території або взагалі щось дивне.

Наступна спроба пояснення феномену полягала в тому, що було заявлено, що риба потрапила сюди з навколишніх озер або річок з допомогою смерчу (стандартне пояснення при рибних дощах).

Однак представник каліфорнійського департаменту риби і дикої природи дослідив кілька риб і сказав, що це вид коропів, яких немає ні в найближчій річці Feather River, ні в Оровільскому озері.

Також місцевий метеоролог заявив, що нічого екстраординарного в погоді в ці дні не відбувалося. Що ще дивно, місцеві птахи зовсім не цікавилися цією рибою. Ніхто не бачив щоб вони літали над нею або намагалися клювати цю рибу.

Источник

Дане відкриття дозволяє прискорити видобуток палива при використанні біомаси.

Використовуючи кристалографію нейтронів, дослідницька група Лос-Аламоса визначила тривимірну структуру білка, який руйнує полісахариди, такі як волокниста целюлоза трав і деревних рослин, що може допомогти знизити витрати на створення біопалива.

Дослідження фокусувалася на класі мідьзалежних ферментів, яких називають лізіновими полісахаридними монооксигеназами (LPMO), які бактерії і гриби використовують для природного розщеплення целюлози і близькоспоріднених біополімерів хітину.

У довгостроковій перспективі розуміння механізму цього класу білків може призвести до появи ферментів з поліпшеними характеристиками, які роблять виробництво етанолу економічно більш вигідним.

Команда з кількох інститутів використовувала установку розсіяння нейтронів на джерелі нейтронного розщеплення (SNS) в Національній лабораторії Ок-Рідж і джерело синхротронного рентгенівського випромінювання Advanced Light Source (ALS) в Національній лабораторії Лоуренса Берклі для вивчення LPMO.

Примітно, що в цьому дослідженні кристалізований фермент LPMO був спійманий в процесі зв’язування кисню. Разом з недавніми структурами LPMO з широкого різноманіття грибкових і бактеріальних видів результати цього дослідження вказують на загальний механізм деградації целюлозної біомаси, незважаючи на великі відмінності в їх послідовності білка. Це дослідження допомогло зрозуміти механізм дії LPMO, зокрема роль іона міді і природи участі кисню.

Дане відкриття дозволяє прискорити видобуток палива при використанні біомаси. Зараз триває робота над масштабуванням процедури.

Источник

Мікрохвильова обсерваторія ALMA отримала найчіткіші на сьогоднішній день фотографії «око Саурона» – зірки Фомальгаут, оточеної «гарячими» кільцем з пилу і газу, які виникли в результаті зіткнення комет і астероїдів, повідомляє Європейська південна обсерваторія.

Фомальгаут відноситься до числа відносно молодих і яскравих зірок на небі Південної півкулі, розташованих порівняно близько до Землі. Ця зірка віддалена від нас на 25 світлових років, а за своїми розмірами вона значно більша від Сонця. Так, її маса становить 2,3 сонячних, діаметр — 1,9 поперечника Сонця. Вона приблизно в 18 разів яскравіше Сонця і гарячіша від нього на 3 тисячі градусів Кельвіна.

У 2008 році група астрономів під керівництвом Пола Каласа (Paul Kalas) з університету Каліфорнії в Берклі (США) оголосила про відкриття планети-гіганта в газопиловому диску, що оточує Фомальгаут. Висновки Каласа і його колег були піддані критиці, і до 2011 року в рецензованих наукових журналах з’явилося кілька нових досліджень, автори яких не змогли знайти ознаки існування Фомальгауту b.

Знімки з «Хаббла» та інших телескопів, отримані в 2012 році, спростували це подання і «воскресили» планету, яка нещодавно отримала свою «офіційну» назву. Вона була названа «Дагон» в честь аккадського божества, пов’язаного з мореплавством і сільським господарством, а також головним прообразом для Ктулху з розповідей Говарда Лавкрафта.

Нові знімки, отримані телескопом ALMA, найпотужнішою мікрохвильовою обсерваторією Землі, підтверджують існування цієї планети. Подоба «ока Саурона», як пояснюють вчені, може виникнути в зоряній системі лише в тому випадку, якщо в ній існує велика планета, яка «зганяє» уламки комет і астероїдів у вузьку область орбіт і змушує їх стикатися між собою.

Кільце з газу і пилу, «зібране» Дагоном, розташоване на відстані приблизно в 20 мільярдів кілометрів від Фомальгауту, що приблизно в два рази більше, ніж дистанція між Сонцем і Плутоном. Його ширина становить близько двох мільярдів кілометрів, що приблизно в 13 разів більше, ніж у головного поясу астероїдів між орбітами Марса і Юпітера.

Вивчення цього космічного «ока», як сподіваються вчені, проллє світло на історію формування Дагона і допоможе нам зрозуміти, як часто виникають «двійники» Землі та інших планет.

Источник

Загадкові плавучі острови періодично з’являються в океанах Землі завдяки незвичайним властивостям вулканічної пемзи, здатної «ширяти» на поверхні води за рахунок сили поверхневого натягу і завдяки пов’язаним з нею бульбашкам повітря, йдеться в статті, опублікованій в журналі Earth and Planetary Science Letters.

«Загадка того, чому пемза може плавати на поверхні води і не тонути довгий час, досить давно хвилює уми наших колег. Ми спочатку думали, що пори в шматках цих порід ізольовані від зовнішнього середовища, подібно листу в пляшці, який моряки викидають у море при біді. Але виявилося, що пори в ній відкриті, але при цьому пемза не тоне. Виникло питання, чому це відбувається», — розповідає Крістен Фаурія (Kristen Fauria) з Каліфорнійського університету в Берклі (США).

Суднові журнали епохи Великих географічних відкриттів і більш пізніх періодів історії часто містять в собі записи про загадкові плавучі острова — клаптики землі і скель, які моряки зустрічали під час мандрів по Тихому та Індійському океанах. Спочатку вчені та історики вважали подібні історії небилицями, однак сьогодні багато дослідники всерйоз сприймають подібні твердження.

Всі сумніви в їх існування були відкинуті в липні 2012 року, коли виверження підводного вулкана Кермадек біля берегів Самоа призвело до формування гігантського плавучого острова площею 550 тисяч квадратних кілометрів і висотою в кілька метрів. Він проіснував кілька місяців, перш ніж хвилі і сили стихії зруйнували його на безліч невеликих «плотів» з пемзи.

Те, як виникають ці острови, досить давно цікавить геологів і біологів-еволюціоністів, так як подібні плавучі структури сьогодні вважаються одним з варіантів того, як великі тварини могли проникати на ізольовані острови і нові континенти, перетинаючи на них моря і океани.

Фаурія і її колеги розкрили секрет того, чому ці острови залишаються на плаву довгий час, але в кінцевому підсумку, поступово опускаються на дно моря, вивчивши структуру шматків пемзи, занурених у воду, за допомогою прискорювача частинок і томографа. Для цього вчені використовували простий, але дотепний прийом — вони завантажили шматки пемзи у воду і покрили їх воском, не даючи воді покинути мініатюрний аналог плавучого острова.

Ці експерименти дали досить тривіальну відповідь на давню історичну загадку — виявилося, що вода не може повністю заповнити порожнечі всередині пемзи завдяки силі поверхневого натягу, що перешкоджає заповненню найдрібніших пір у вулканічній породі і сприяє утворенню мікроскопічних бульбашок повітря в них.

Вона, як пояснюють вчені, не дозволяє воді вигнати повітря з цих каналів або розчинити його в собі, завдяки чому пори в пемзі заповнені водою, а її сумішшю з великою кількістю повітряних бульбашок. З часом повітря з бульбашок поступово розчиняється у воді, і в підсумку справжні плавучі острови опускаються на дно океану.

Зараз вчені намагаються зрозуміти, як виникають гігантські плавучі острови, чиї розміри на кілька порядків більше, ніж ті шматки пемзи, які зазвичай породжують наземні і підводні вулкани. Розкриття таємниць їх народження і спливання на поверхню, як вважають Фаурія і її колеги, допоможуть нам зрозуміти, як часто такі структури могли з’являтися в минулому і впливати на еволюцію життя на Землі.

Источник

У виданні The Guardian опублікований дуже цікавий матеріал, що розповідає про долю творців Стоунхенджа — кам’яної мегалітичної споруди в графстві Уїлтшир (Великобританія). Він розташований приблизно в 130 км на північний захід від Лондона, в 3,2 км на захід від міста Еймсбері і в 13 км на північ від Солсбері.

Стоунхендж включає в себе кільцеві і підковоподібні споруди, побудовані з великих менгірів, — примітивних мегаліт у вигляді грубо обробленого каменю. Призначення Стоунхенджа до цих пір точно невідомо: багато хто вважає, що він був культовим місцем поховання. Але однією загадкою, схоже, стало менше.

Міжнародна група вчених провела аналіз приблизно мільйона однонуклеотидних поліморфізмів в ДНК 170 стародавніх мешканців Європи, що мешкали в проміжку між 4,7 і 1,2 тис. років до н. е. Приблизно в 2800 рр. до н. е. в континентальній Європі зародилася культура дзвоноподібних кубків. Особливістю її поширення на Британських островах було те, що представники цієї культури дуже швидко заміщали місцеве населення.

Генетичний аналіз зразків ДНК людей, які мігрували на територію сучасного графства Уїлтшир (де і знаходиться Стоунхендж), показав, що вони є вихідцями з території, де зараз знаходяться Нідерланди. Після цього переселення ДНК творців Стоунхенджа майже перестала зустрічатися на території Уїлтшир. Це, на думку вчених, говорить про високу ймовірність винищення місцевого населення загарбниками, хоча слідів кровопролитних битв поки не знайдено.

Секрети стародавнього кам’яної мегалітичної споруди корінні жителі забрали з собою. Втім, остаточні висновки вчені зможуть зробити після нових експериментів, які передбачають збільшення вибірки.

Традиція дзвоноподібних кубків / ©The Guardian

Источник

В минулому році два астронома вивчали найвіддаленіші об’єкти, що обертаються навколо Сонця, які ми знаходили за весь час, як раптом побачили щось цікаве. Це наддалекі об’єкти пояса Койпера замість того, щоб мати випадково орієнтовані орбіти, немов витягнулися і схилилися в певному напрямку. Якби так вчинили один-два об’єкти, можна було б списати на випадковість. Але їх було шість. Шанси на те, що це буде випадковість, були близько 0,0001%. Замість цього астрономи Костянтин Батигін і Майк Браун запропонували кардинально нову теорію: десь там є далека дев’ята планета, яка масивніша від Землі, але менша від Урану і Нептуна. Вона і зрушує всі ці об’єкти. З тих пір пройшло 16 місяців, і ось що ми маємо по факту.

По-перше, ідея прекрасна. Кожен раз, коли ви намагаєтеся підібрати пояснення, крім цієї ідеї нічого не здається особливо переконливим. Але, як і багато блискучих ідей, можливо також, що вона просто невірна. Побачити шість наддалеких об’єктів, які роблять щось незвичайне, не означає, що немає шести мільйонів подібних об’єктів, просто ми їх не бачимо. Можливо, це цілком нормальна поведінка.

Астрономи називають це упередженістю: у будь-якому наборі даних ви дивитеся тільки на об’єкти, які найлегше побачити/знайти/виміряти, і ці об’єкти, як правило, будуть видатними по своїй природі. Якщо ви дивитеся поверх високої трави і бачите тільки гігантських слонів, можна прийти до висновку, що слоненят не існує, таким буде ваш упередження. Але є спосіб позбутися від нього: запитати, що станеться, якщо ви зберете нові додаткові дані, більш якісні і точні. Які конкретні прогнози можна зробити, щоб підтвердити або спростувати вашу теорію? У випадку з дев’ятою планетою їх буде п’ять.

Якщо дев’ята планета реальна, вона має породити більше віддалені об’єкти з цим дивним несподіваним вирівнюванням. Якщо б у зовнішній Сонячній системі існувала наддалека масивна планета, іноді вона повинна була б гравітаційно стикатися з іншими об’єктами в поясі Койпера. Деякі зіткнуться з планетою, деякі будуть викинуті з Сонячної системи, деякі будуть викинуті на орбіту з протилежним дев’ятій планеті напрямком. Ми можемо перевірити це, якщо знайдемо більше об’єктів з великими максимальними орбітальними відстанями від Сонця: в сотні разів більш віддалені від Сонця, ніж Земля.

Орбіти цих об’єктів повинні бути нахилені в тому ж напрямку, що і вихідних шести. Незвичайний систематичний зсув для шести об’єктів має шанс порядку 1 до 1000. Якщо виявити ще з десяток об’єктів з таким нахилом, шанс буде один на мільярд. Знайти ще більше об’єктів і заміряти їх зміщення — це відмінна непряма перевірка гіпотези дев’ятої планети.

Невелика група об’єктів, всупереч бажанню #1, буде мати орбіти, зміщені в тому ж напрямку, що і дев’ятої планети. Такий прогноз зробили Батигін і Браун у другій роботі на цю тему, і в ньому є цікаве зерно, тому що таких об’єктів поки жодного разу не знаходили.

Орбітальні площині цих об’єктів повинні бути нахилені в одному напрямку з невеликим розкидом. Це уточнення передбачення #2, що визначає розгалуженість систематичних зрушень. Додаткове моделювання, проведене командою Брауна і представлене на конференції в жовтні, показало, де повинен бути «північний полюс» орбітальних площин цих об’єктів. Якщо велика кількість цих наддалеких об’єктів поясу Койпера буде виявлено, їх розподілу можна буде зіставити з передбаченими.

Що більш важливо, дев’ята планета повинна бути там і її можна було б виявити з Землі. Якщо там є велика масивна планета, вона повинна відбивати достатньо сонячного світла, щоб його можна було вловити навіть з Землі, навіть за допомогою сучасних телескопів.

Що стосується непрямих доказів, ідея існування дев’ятої планети досить непогана. Прогнози з першого по четвертий є непрямими, і з тих пір, як існування дев’ятої планети було вперше спрогнозовано, було знайдено ще чотири об’єкти: один командою OSSOS і три — командою Шеппарда і Трухільо. Зелений об’єкт, орбіта якого йде направо, — це перший приклад передбачення #3, що цікаво. Але буде ще цікавіше, якщо ми розташуємо всі виявлені об’єкти згідно моделювання їх орбітальних площин. Вони будуть збігатися з моделями Брауна!

Чим більше непрямих доказів з’являється, тим більше хочеться побачити співпадінь, враховуючи обмеженість доступних даних. Але тут є свої недоліки:

• Всі ці дані не позбавлені упередженості; ми знайшли об’єкти, які підходять відносно близько до Сонця.
• Загальна кількість знайдених об’єктів — десять — занадто мало, щоб вважатися значущим.
• Невизначеність прогнозів #3 та #4 розмиває значимість знахідок.
• При всьому цьому дев’ята планета залишається невловимою.

Источник

В останні роки потепління в Арктиці і екстремальні погодні явища привертають масштабну увагу світового співтовариства. Нещодавно Яо Яо і Ло Дехай, вчені з Інституту атмосферної фізики при Китайській академії наук досліджували вплив омега-блокування на Уралі на екстремальні холоди в Євразії. І їм вдалося з’ясувати декілька цікавих фактів.

Інтенсивність і тривалість холодів в Євразії, пов’язаних з омега-блокуванням на Уралі, залежать від сили та вертикального зсуву середнього фонового західного вітру над середніми широтами. Сила і зсув вітру, в свою чергу, пов’язані з потеплінням Баренцева і Карського морів.

Сильне потепління Баренцева і Карського морів з 2000 року послаблює меридіональний температурний градієнт, середній фоновий західний вітер і вертикальний зсув. В результаті омега-блокування Уралу стає квазистаціонарним (протікає в обмеженій системі і розповсюджується в ній так швидко, що за час розповсюдження в межах системи її стан не встигає змінитися) і тривалим. Це призводить до більш частих і сильних холодів в Євразії і впливає на потепління Баренцева і Карського морів.

Ло і його співавтори також вивчили фізичний механізм, який відповідає за емпіричний результат. «Похолодання над Центральною Азією відбувалося в основному з 2000 по 2015 роки і було пов’язане з квазистаціонарним і тривалим омега-блокуванням на Уралі, — каже Ло. — Зимове потепління в Північній півкулі, яке спостерігалося в останнє десятиліття (2000-2015) найімовірніше викликано омега-блокуванням, пов’язаних з фоновим потеплінням Арктики або втратою льоду в Баренцевому і Карському морях».

Источник

Вживання горіхів знижує шанси померти передчасно від раку кишечника, повідомляють вчені з Інституту раку Дана-Фарбер. Крім того, така корисна закуска скорочує імовірність повторного повернення раку. Три види горіхів – мигдаль, пекан і волоські горіхи – мають великі переваги в цьому плані, в той час як арахіс і арахісове масло не допомагають при раку.

Дослідники проаналізували 936 пацієнтів, що перенесли лікування III стадії раку товстої кишки. Більшість учасників зазнали хірургічної операції та хіміотерапії, внаслідок чого мали 70%-ний шанс на виживання протягом трьох років після лікування. 19% випробовуваних вживали близько 60 г горіхів щодня, і отримані результати показали, що ці люди мали на 53% нижчий ризик передчасної смерті в порівнянні з пацієнтами, які не їли горіхи після закінчення лікування. Крім того, ці люди також мали на 46% менший ризик повернення раку.

За словами експертів, численні дослідження в галузі серцево-судинних захворювань і діабету вже показали переваги вживання горіхів, і тепер було встановлено, що пацієнти з колоректальним раком також можуть отримати користь від включення горіхів в свій раціон харчування.

Натхнення: healthvesti.com

Источник

Центр технічних досліджень Фінляндії (VTT) запатентував технологію виготовлення пластикових пляшок на основі природного цукру.

Молекула цієї органічної кислоти, створеної з відходів цукрового виробництва, являє собою «будівельну цеглинку» PEF-полімерів, які є основною пластмаси нового типу.

«Такий матеріал значно ефективніше утримує воду і кислоти. Це сприяє тому, що вміст пляшки буде краще і довше зберігатися,» — пояснює старший науковий співробітник VTT Девід Томас.

За словами розробників, пластик з цукрових відходів не є біорозкладаним, однак, порівняно з традиційною нафтовою технологією, при його виробництві залишається менше токсичних відходів. Крім того, його впровадження не вимагає значних інвестицій.

Технологія буде офіційно представлена у вересні 2017 року на вебінарі «Загальнодоступний екологічний пластик».

Источник

О новом проекте

Права на создание нового фильма с рабочим названием “Гласс” уже приобрела студия Universal. Своим названием проект обязан герою Сэмюэля Л. Джексона — “звезды” фильма “Конг: Остров черепа”, показ которого идет в “Планета Кино”. В новой киноленте он перевоплотится в персонажа по прозвищу мистер Гласс, страдающего необычайно редким заболеванием, из-за которого становится хрупким как стекло (в переводе на английский язык “стекло” — “glass”).

Режиссерское кресло займет признанный гуру М. Найт Шьямалан, а продюсером станет его давний коллега и хороший друг Джейсон Блум, вместе с которым они уже неоднократно работали вместе. Режиссер признался, что вынашивал сценарий будущего фильма долгих 17 лет.

“Завершил свой новый сценарий. Работа над ним заняла 17 лет, но я наконец-то могу дать ответ на вопрос, который все мне постоянно задают: “Когда уже ты снимешь сиквел “Неуязвимого”?” Мой новый фильм логичным образом продолжит “Неуязвимого” и “Сплит”. Я всегда мечтал столкнуть эти две картины в третьей”, — поделился Шьямалан.

Принять участие в съемках уже согласились “звезды” обеих кинокартин. Так, в новом проекте зрители вновь увидят персонажа Дэвида Данна в исполнении Брюса Уиллиса, Элайджу Прайса в лице Сэмюэля Л. Джексона, а также все многочисленные “грани” актера Джеймса МакЭвоя. Также в продолжении фильма появится Аня Тейлор-Джой, а, значит, мы снова встретимся с ее героиней Кейси.

“Неуязвимый” vs “Сплит”

По сюжету фантастического триллера “Неуязвимый” происходит ужасная железнодорожная катастрофа. Единственный выжившим оказывается мужчина по имени Дэвид Данн. Он не просто пережил страшное крушение поезда, на его теле не осталось и синяка. Случайно Дэвид знакомится с продавцом комиксов Элайджей Прайс. Тот открывает ему глаза на произошедшее: это не просто счастливая случайность — Данн обладает неуязвимостью. У самого Прайса ситуация обратная: редкое заболевание делает его кости хрупкими, как стекло.

В центре сюжета триллера “Сплит” — парень по имени Кевин. Внешне он кажется обыкновенным молодым человеком, но на первый взгляд сложно понять, что он страдает психологическим расстройством — множественностью личностей. Их в теле Кевина скрывается не одна, не две, а целых 24.

В одной из финальных сцен “Сплита” появился Брюс Уиллис — таким образом, режиссер намекнул на объединение двух своих самых эпичных киноработ. В новом фильме “Гласс” все три главных героя столкнутся лицом к лицу: Дэвид Данн, мистер Гласс и Кевин. Какими будут их отношения — станут они союзниками или соперниками — узнаем уже в январе 2019 года. Такова запланированная дата премьеры триллера.

Источник

Домашний кабинет – не такое уж редкое явление, особенно среди людей творческих, свободных профессий, а также фрилансеров, лиц, работающих вне стен корпоративного офиса. Не всегда просто выделить помещение для офиса, но ведь его нужно еще и обустроить, чтобы кабинет полноценно «работал» на благо своего владельца. Набора, да же самого хорошего (ознакомиться с каталогом можно тут) будет недостаточно, важно создать нужную атмосферу, в соответствии с требованиями хозяина.

Условное зонирование

Одним из вариантов оформления домашнего кабинета является условное зонирование пространства на территорию работы, отдыха, музыки и так далее в соответствии со вкусами хозяина. Конечно, никаких перегородок – зонирование происходит при помощи цвета (разная окраска зон) и света (многоуровневое освещение). Цвета должны сочетаться между собой – например, светлые оттенки кофейного для рабочей зоны, слоновая кость – для зоны отдыха и она же, но с добавлением узоров для музыкального уголка. Чтобы не перегружать пространство, лучше выбрать на https://www.r-studio.kiev.ua/products/boss функциональную, стильную мебель по принципу необходимости. Предметы декора, вроде журнального столика, лучше предпочесть в ограниченном количестве и облегченном варианте (например, стеклянная столешница).

Креативность

Для целеустремленных и креативных людей, чей кабинет призван вдохновлять, стимулировать активность, отличительными чертами интерьера может стать контрастность, четкие линии, лаконичность. Для такого интерьера на https://www.r-studio.kiev.ua/ представлена мебель в ультрасовременных стилях, хорошо вписывается мягкая мебель с яркой, красочной обивкой. Удачным дизайнерским решением для креативного кабинета будут обои или постеры с изображениями небоскребов, ночного города, стремительного транспорта.

Классика

Обустроить домашний кабинет в классическом стиле значительно проще, чем корпоративный офис, не требуется больших затрат на приобретение антиквариата.. Чтобы создать атмосферу комфорта и спокойной уверенности, достаточно произвести реставрацию своей мебели под дерево или купить новую по таким параметрам. Винтажные изделия, старые книги, карты, шкафы, возможно ручной работы, придадут помещению характерные для классики черты. Усилят эффект ковры теплы оттенков, спокойные и мягкие цвета отделки стен.

Источник

Комунікація клієнта та виробника вкрай важлива. Вона допомагає проінформувати споживача про акції, нові товари, вигідні ціни та інше. Найбільш ефективним засобом комунікації вважається реклама. Проте вона несе не лише інформативний характер. Головна задача рекламного повідомлення вмотивувати людину на певну дію. Простий приклад: коли ви бачите на плакаті обличчя улюбленого співака, то у вас виникає бажання придбати квиток на концерт.

Банери та постери рахуються одними з найбільш ефективних інструментів комунікації. Яскраве зображення в’їдається у пам’ять, та працює як тригер, коли людина бачить товар на полиці. Проте щоб послання було дійсно ефективним потрібно використовувати якісний широкоформатний друк, що дозволяє втілити у життя усі фантазії графічних дизайнерів та художників.

Широкоформатний друк незамінний, коли треба виготовити:

• плакати;
• декорувати виставкові стенди чи вітрини;
• створити тематичний дизайн інтер’єру під певну подію.

Існує безліч варіантів нанесення фарби на папір. Проте тільки широкоформатний друк дає можливість створювати якісні великоформатні зображення. При цьому це порівняно дешевий спосіб розрекламувати виріб чи послугу.

Не слід забувати й про те, що реклама може бути не тільки зовнішньою, а й корпоративною або внутрішньою. Коли клієнт або партнер заходить до офісу компанії, то повинен зразу бачити логотип фірми. Це не лише дасть йому зрозуміти, що він потрапив туди, куди треба, а й западе у пам’ять.

Широкоформатний друк охоплює безліч рекламних напрямів. Він не обмежується лише постерами чи плакатами. Так провідні компанії створюють тематичні фотошпалери, колажі, календарі та багато інших поліграфічних об’єктів.

Широкоформатний друк може наноситися на папір різного розміру. Наприклад, формат А1 дає можливість за порівняно невеликі кошти змінити дизайн офісу. Також при оформленні інтер’єру може використовуватися А2.

Щоб надруковані матеріали служили вірою й правдою багато років у процесі друку повинні використовуватися якісні барвники. Існують спеціальні фарби, що можуть переносити вологу, дим, пил та ультрафіолет, не втрачаючи своїх основних властивостей.

У середньому один надрукований плакат при зовнішньому користуванні здатен прослужити не більше двох місяців. Це досить дієвий інструмент для короткострокових кампаній. Проте якщо ви бажаєте щоб надруковане зображення прослужило значно довше, слід використати певні хитрощі. По-перше, матеріал повинен друкуватися у якості 720х1440 dpi. Далі зображення можна розмістити або в приміщенні, або на спеціальному закритому носії. В такому випадку паперовий носій у терміні придатності нічим не поступиться банерній тканині.

Носії

Широкоформатний друк можливий на таких носіях:

• Папір з захисним покриттям. Його важливою перевагою є висока колірна насиченість. Як результат зображення виходять вкрай контрастними. Також варто відмітити плавність переходу кольорів. Додатковим плюсом є висока точність. Використання можливе лише усередині приміщення.
• Папір підвищеної міцності. Він використовується при створенні реклами для білбордів. Зворотній бік має синій колір. Як результат оклеювання можна робити без попереднього демонтажу.
• Фотопапір складається з безлічі шарів. Це допомагає досягти реалістичного зображення. Традиційно носій може бути матовим чи глянцевим.
• Поліпропіленова плівка або синтетичний папір відрізняється високою міцністю та довговічністю. Важливою перевагою є вологостійкість. При цьому якість зображення залишається на висоті.

Вибір носія залежить від тих цілей, яких ви хочете досягти, розмістивши рекламне зображення. Допустимо, для внутрішньокорпоративної реклами достатньо паперу з захисним покриттям. У той час як для зовнішнього розміщення краще обрати поліпропіленову плівку. Особливо у ситуації, коли період розміщення зображення досить великий.

Источник

Вчені вивели нову гіпотезу того, як блакитним китам, найбільшим істотам на Землі, вдалося досягти таких феноменальних розмірів і не вимерти від голоду.

Блакитні кити — найбільші тварини з коли-небудь тих, які існували на Землі. Більший, ніж відомі науці динозаври і мастодонти, дорослий блакитний кит може досягати 30 метрів в довжину і важити до 191 тонни. Ці тварини і справді виглядають як прибульці з глибокої давнини, коли по Землі блукали велетні. Вчені розробили нову теорію про те, як сучасна тварина примудрилася зберегти такі розміри.

Кити харчуються крілем — дрібними ракоподібними, які зустрічаються у всіх частинах Світового океану. Найпростіше пояснення полягає в тому, що зміни клімату призвели до того, що маса кріля стала централізуватися у визначених районах, і це дозволило одним китам харчуватися набагато інтенсивніше від інших. Джеффрі Ґолдбоген, керівник Стендфордської лабораторії з вивчення вусатих китів, каже, що подібна теорія хоч і дозволяє пояснити розмір китів, але не дає ніякої конкретики. «Вони з’явилися 20 мільйонів років тому, але еволюційно гігантизм почав проявлятися порівняно недавно — 3-5 мільйонів років тому», — говорить учений.

У своїй новій статті Ґолдбоген розглядає стратегію, при якій кит міг би зрости від 10-тонного до 100-тонної істоти всього за кілька мільйонів років. Це відразу навело його на думку про те, що гігантизм безпосередньо пов’язаний з льодовиковим періодом, який мав місце бути 2,6 мільйона років тому. В ті часи вітри викликали відтік прибережних, поверхневих вод вглиб океану, так що їх змінювали глибинні, підповерхневі водні шари. Це явище називається апвелінг, і воно допомагає збільшити приплив поживних речовин в океан.

Льодовиковий період призвів до збільшення стоку води з материка в океан, а апвелінг в свою чергу наповнив воду «добривами». Два цих чинника в результаті призвели до аномальних, ультращільним концентраціям кріля в окремих регіонах. «В результаті ми живемо в еру морських гігантів: сучасні океани надзвичайно багаті областями, в яких концентрація кріля вкрай велика, так що величезні тварини не відчувають проблем з їжею», пише автор статті. Однак він прогнозує, що кліматичні зміни у майбутньому передбачають зменшення як середовища існування, так і кормової бази для великих морських тварин, що робить їх екологічно вразливими.

Источник

Веб-камера, встановлена на борту МКС, зафіксувала появу незвичайного НЛО, який мав кільцеподібну структуру.

Цікаво те, що схожий НЛО був знятий інфрачервоною камерою встановленої на шатлі «Колумбія» у лютому 1996 року під час місії STS-75, яка проводила випробування супутника тросової системи TSS-1R.

Источник