Год Петуха 2017

В журналі «Nature Geoscience» опублікували досить суперечливу статтю, яка ставить під сумнів головне підтвердження того, чому Земля не перетворилася на аналогічну Венері «пекельну» планету. Вченими планетологами були виявлені передумови існування на ній своєрідних міні — «континентів» і тектонічних процесів.

Норвезький геолог Фабіо Крамери з університету Осло, пояснив, що зі знімків поверхні Ранкової Зірки відкрилися не тільки вже знайомі рельєфні форми вулканів, але і унікальні по своїй структурі так звані «корони», що пояснюють процеси, які відбуваються в надрах Венери, і які вказують на помилковість сучасних уявлень про рух її літосфери.

Хоч за своїми умовами формування Венера схожа з Землею, своїм зовнішнім виглядом вона кардинально відрізняється від нашої планети. Розпечення її атмосфери досягає 462 градусів за Цельсієм, вода практично відсутня, поверхня рельєфу – суцільні вулкани, а до складу атмосфери входять тільки вуглекислий газ і сірчана кислота. Що ж насправді призвело до такого дефіциту води на Венері і утворення ефекту гігантського парника, серед вчених умів поки немає єдиної думки.

З передбачуваних планетологами причин, першочерговим вважається відсутність на Венері тектонічних процесів, які на Землі, як диригенти, управляють рухами плит земної кори. Витрачаючи всю свою енергію на охолодження мантії і як би «скидаючи пар» під час виверження вулканів, які виливають магму, таким чином, підтримується певний баланс температури на планеті. Венера ж, подібних процесів «не має», тепло її надр накопичувалося дуже довгий час, поки не почалися масові вулканічні виверження, через які в атмосферу потрапила колосальна кількість сірки і вуглекислого газу, що створили цей ефект гігантського парника.

Однак університетські вчені з Франції на чолі з Ганною Даваль спростовують вірність даної гіпотези. Вони створили в лабораторних умовах «мініатюрну» Венеру і виявили в її породах натяки на тектонічні процеси. Зі слів самих вчених, в першу чергу вони були зацікавлені у виникненні цих, так званих «корон» — загадкових круглих плато на поверхні Ранкової Зірки, окреслені навколо великої кількості розломів і тріщин, схожих на «стовп» млинців з різною формою і діаметром. Ще з моменту їх виявлення у 1983-му році дослідними зондами СРСР «Венера-15» і «Венера-16», вони викликають суперечливі думки у планетологів.

Багато хто схиляється до думки, що виникнення подібних структур властиво місцям, де так звані плюми (потоки гарячих порід) виходять з глибини шарів мантії на поверхню Венери. Досягнувши її, більша їх кількість знову повертається вниз, а залишки магми формують на поверхні такий багаторівневий купол з отвором у центрі. Даваль і її колеги хотіли з’ясувати, чи може магма, яка повертається, «забирати» зі своїм потоком назад до ядра матерію кори з поверхні Венери, як би імітуючи Земний кругообіг породи. Перевірка цієї ідеї проходила з використанням суспензії нано-частинок, які імітували надра «Ранкової Зірки». І насправді, такий процес виявився можливий.

Хоч і спостерігати за цим з орбіти практично нереально, але можна помітити зміни, не тільки у вигляді «корон», але і багато інших тріщин і канав, які фактично і покривають всю поверхню Венери. Це підтверджує наявність на ній тектонічних процесів і «змусить» фахівців планетології переглянути вже наявні гіпотези про те, як Землі вдалося уникнути «пекельної» долі Венери.

Источник

Безпрецедентне знебарвлення коралів кілька років поспіль вразило дві третини Великого Бар’єрного рифу в Австралії, доводить аерофотозйомка.

За словами вчених, відбілювання — або втрата симбіотичних водоростей — стосується 1500-кілометрової ділянки рифу. Остання шкода припала на середню частину, в той час як в минулому році головним чином постраждала північна.

Експерти побоюються, що часова близькість цих двох подій може позбавити уражені корали шансів на відновлення.

Професор Террі Хьюз з Університету Джеймса Кука заявив, що уряди повинні терміново вирішувати проблему зміни клімату, щоб запобігти подальшому знебарвленню.

«З 1998 року ми спостерігали чотири таких події, і розрив між ними суттєво коливався, але останній інтервал був найкоротшим, — зазначив професор Хьюз в інтерв’ю „Бі-бі-сі». — Чим швидше ми будемо вживати заходів щодо глобальних викидів парникових газів і переходу від викопного палива до поновлюваних джерел, тим краще».

Австралійський центр з вивчення коралів (Australian Research Councils Centre of Excellence for Coral Reef Studies) оцінив стан майже 800 коралових рифів протяжністю 8000 км. Дослідження показало, що тільки південна ділянка залишилася порівняно неушкодженою.

За словами доктора Джеймса Керрі, природному об’єкту завдано безпрецедентних збитків: «Для тих рифів, які були вражені два роки поспіль, це фактично подвійний удар. У них не було шансів оговтатися від торішніх подій».

Що викликає знебарвлення коралів?

Підвищення температури води, що надходить від двох природних теплих течій, так і антропогенні зміни клімату, оскільки океани поглинають близько 93 % приросту теплоти Землі.

У чому воно полягає?

Знебарвлення відбувається, коли корали під впливом стресу витісняють водорості зооксантели, які надають їм колір. Якщо умови прийдуть в норму, корали можуть відновитися, але це займе не одне десятиліття. У разі тривалого стресу вони загинуть остаточно.

Великий Бар’єрний риф тягнеться від північної частини штату Квінсленд до південного міста Бундаберг. Отримав статус об’єкта Всесвітньої спадщини в 1981 році.

Источник

Система почуттів у рослин, очевидно, влаштована складніше, ніж прийнято думати. Зокрема, рослини володіють почуттями, приблизно еквівалентними нашому слуху. Мова йде про здатності вловлювати коливання середовища, вироблені проточною водою. Такі результати роботи команди дослідників з Університету Західної Австралії, якими учасники процесу поділилися на сторінках журналу Oecologia.

«Ми використовували звичайний садовий горох (Pisum sativum) в якості піддослідної рослини для нашої роботи», – говорить лідер команди, доктор Моніка Ґальяно (Monica Gagliano). Рослини висаджувалися в контейнери, кожен з яких мав внизу дві трубки, що дають кореневій системі можливість зростання в двох напрямках. «Піддослідним» надавалася можливість «слухати» білий шум і дзюрчання поточної води під кожною трубою. Вчені спостерігали за їх поводженням, або, правильніше буде сказати, – за розвитком кореневої системи. На їхній подив, з’ясувалося, що горох розпізнає звуки поточної води і тягнеться в їх бік корінням. Як підкреслює доктор Ґальяно, якщо вода і так була присутня в ґрунті (земля була вологою), рослини практично не реагували на звук. «Ми бачимо складне відношення рослини до звуку при прийнятті поведінкових рішень», – підкреслює вона.

Картинка, що ілюструє дії комунальних служб при засміченні труби корінням рослин.

«Це свідчить про те, що оплетіння каналізаційних труб корінням може бути пояснено «слухом» рослин. Взагалі, їх сприйняття навколишнього світу набагато ширше і складніше, ніж ми думали раніше», – резюмує доктор Ґальяно. Про те, що рослини при формуванні кореневої системи вибирають напрямки з найбільш комфортною для них вологістю, було відомо і раніше. Як цей вибір здійснюється у вологому ґрунті більш-менш зрозуміло. Загадкою залишався механізм прийняття рішень при нестачі вступної інформації, якщо навколо занадто сухо. Нова робота австралійських біологів покликана якщо не вирішити цю проблему, то, принаймні, намітити шлях до її вирішення.

Источник

Багатьом напевно знайомі фотографії жахливих глибоководних риб-вудильників, які приманюють здобич прямо в пащу за допомогою спеціального «поплавка», наповненого світильними бактеріями. Приманка сяє у темряві через біолюмінесценції, хімічні процеси, які вивільняють енергію у формі світла.

Довгий час вчені вважали, що це властивість зустрічається у живих істот вкрай рідко, проте нове дослідження, опубліковане в Scientific Reports і є по суті першим кількісним аналізом біолюмінесценції у глибоководних, говорить про те, що майже всі тварини, що мешкають на глибині від 1 до 4000 метрів, можуть світитися. Риби, медузи, черв’яки, личинки, ракоподібні, кальмари і восьминоги теж володіють цим талантом.

Існує безліч способів світитися в темних водах. Одні вдаються до допомоги бактерій-симбіонтів, інші (наприклад медузи) використовують для цієї мети особливі хімічні процеси. Світло може служити як для приманювання здобичі, так і для відлякування хижаків і залучення партнерів для спаровування. Це різноманіття, за словами вчених, і робить біолюмінесценцію рисою, якої прагне володіти велика частина тварин, що мешкають на глибоководді.

Источник

Азіатські слони здатні розуміти, в яких випадках розташування їх тіла може заважати виконанню завдання. До такого висновку прийшли вчені з Кембріджського університету. Вважається, що впізнавати себе можуть лише кілька видів тварин: вищі примати, дельфіни, сороки і слони.

Всі вони пройшли всім відомий тест з дзеркалом. Між тим, багато вчених критикують даний спосіб визначення здатності до самосвідомості у тварин, вважаючи, що не всі істоти так сильно залежать від зорового сприйняття.

Фахівці з Кембриджського університету запропонували ще один спосіб тестування здібностей слонів. Під час експерименту тварин просили дати палицю, яка була прикріплена до мату мотузкою. Виявилося, що слони розуміють, що їх тіло тисне на мат і заважає підняти палицю з прив’язаним до неї матом. Учені також провели контрольні експерименти, в яких палиця не була прив’язана до мату.

Дослідники встановили, що у 42 випадках з 48 слони сходили з мату, якщо палиця була до нього прив’язана. І тільки в 3 випадках з 48 ці тварини залишали мат, який не був прив’язаний до палиці.

Схожі експерименти використовуються для перевірки здібностей дитини, коли її просять штовхнути візок, прив’язаний до мату, на якому він стоїть. Діти до 2 років нездатні зрозуміти, що необхідно зійти з мата, щоб виконати завдання.

Источник

Довго і щасливо — історія швидше з казок, ніж з реального життя. Скептики схильні говорити , що завжди потрібно вибирати щось одне: або ви будете разом довго, або ваша любов буде неймовірно щасливою, але, на жаль, короткою.

Можна погоджуватися з французьким письменником Фредеріком Бегбедером, який відміряв справжній любові термін три роки, або продовжувати шукати любов всього свого життя — у вас є на це повне право. Проте вчені з’ясували, що тривалість кохання визначається кількістю окситоцину в крові, і це, мабуть, теж варто враховувати.

Live Science наводить дані дослідження Університету імені Бар-Ілана (Bar-Ilan University) в Ізраїлі, в ході якого учені вимірювали рівень окситоцину в крові пар, які не так давно почали відносини. Результати показали, що люди, які спочатку мали більш високу кількість «гормону кохання», як правило, через 6 місяців все ще відчували яскраві почуття до партнера. У той час як ті, чий рівень окситоцину на момент вимірювання був нижчим, внутрішньо вже готувалися до розставання.

Дослідники припускають, що окситоцин — гормон, відповідальний також за зв’язок між матір’ю і дитиною — відіграє важливу роль в наших романтичних прихильностях. Більш того, на біологічному рівні процес приєднання до нового партнера схожий на процес взаємодії жінки зі щойно народженою дитиною.

Захоплені питанням тривалості любові, експерти провели опитування 60 пар у віці від 20 років, які почали відносини протягом попередніх трьох місяців. Їх просили розповісти про партнера, а, крім того, поділитися надіями на нові відносини. Після цього вчені взяли зразки крові у цих людей, а також у 43 добровольців, які на той момент були самотні.

Аналіз даних, опублікований в журналі Psychoneuroendocrinology, дозволив говорити про те, що рівень окситоцину у пар був майже вдвічі більшим. «Ці результати показують, що окситоцин в перші місяці відносин може служити показником тривалості відносин, що розглядаються в перспективі», — пишуть дослідники.

Але як ведуть себе пари, яких чекає щасливе майбутнє? Вчені відзначають, що вони виявляли велику прихильність під час інтерв’ю, включаючи постійні торкання і пильний погляд. Такі інтимні моменти здатні збільшити рівень окситоцину і, як наслідок, емоційну залученість у відносини кожного з партнерів.

Источник

Біологи знайшли в крові комодських варанів незвично потужний антисептик, який вбиває багатьох небезпечних бактерій, в тому числі і деяких невразливих «супер-мікробів», стійких до дії антибіотиків.

«Дана речовина є чимось більшим, ніж просто антисептик або антибіотик – білок VK25 і його синтетичний аналог DRGN-1 не тільки вбивають безліч різних мікробів, але допомагає затягуватися ранам, стимулюючи ріст клітин шкіри і знищуючи бактеріальні плівки. Все це вказує на те, що даний білок можна використовувати в якості основи для крему для лікування ран», — розповідають Моніка ван Хук (Monique Hoek van) з університету Джорджа Мейсона у Фейрфакс (США) і її колеги.

Комодські варани (Varanus komodoensis), або «дракони», як їх називають місцеві жителі, є найбільшим видом ящірок на Землі, спадкоємцями гігантських триметрових мега-варанів Австралії, з якими боролися перші аборигени південного континенту. Варани входять в десятку найпопулярніших рептилій планети не тільки через свої розміри, але і манери полювання – вони використовують своєрідну «біологічну зброю» для полювання.

Слина і рот варанів, як біологи виявили близько десяти років тому, містить у собі цілий букет різноманітних смертоносних бактерій, що викликають сепсис і гангрену при попаданні в тіло людини або тварин. Деякі вчені, правда, заперечують таку можливість, вважаючи, що мікроби потрапляють в слину варанів випадково, разом з падаллю, яку вони поїдають. У будь-якому випадку, ці бактерії, незважаючи на їхню небезпеку, ніяк не заважають життю самого хижака, що змусило ван Хук і її колег, а також багатьох інших вчених, шукати в крові варанів і в їхній слині речовини, що захищають їх від атак мікробів.

Для пошуку таких секретів команда ван Хук кілька років тому розробила спеціальні наночастинки, які дозволяють виловлювати різні білки із зразків крові або клітин, розмножувати їх і вивчати їх структуру. Використовуючи ці частинки, два роки тому ван Хук і її колеги знайшли чотири десятки білків-антисептиків в крові алігаторів, і зараз вони перевірили їх роботу на варанах.

Виявилося, що кров варанів містить у собі єдиний, але дуже потужний білок-антисептик VK25. Це речовина, як показали експерименти на мишах, заражених різними видами небезпечних мікробів, може знищувати одразу декілька видів патогенів, послаблюючи їх клітинні стінки і руйнуючи плівки з бактерій, що формуються на краях рани.

Зокрема, VK25 успішно знищив колонії золотистого стафілокока, синьогнійної палички, бактерію-«кілер» Burkholderia thailandensis, що вбиває людину за 24 години, а також збудників туляремії та ряду інших небезпечних хвороб.

Крім цього, дана речовина має ще одну корисну властивість – вона стимулює міграцію клітин шкіри і тим самим прискорює затягування рани навіть у тих випадках, коли в ній відсутні мікроби і пов’язані з ними запальні процеси.

Відкривши настільки цікаву речовину, вчені спробували зробити її ще більш ефективною, вносячи випадкові мутації в структуру білка VK25. Продуктом цих зусиль стало створення речовини DRGN-1 — більш ефективної синтетичної версії VK25, що відрізняється від прабатька всього на дві амінокислоти.

Найближчим часом учені планують перевірити, чи DRGN-1 пригнічує чотири інших небезпечних мікробів, що заражають рани, і приступлять до доклінічних випробувань на щурах та інших тварин.

Источник

10 квітня повний Місяць і Юпітер опинилися разом в полі зору телеоб’єктиву. Вони знаходилися поблизу протистояння, тобто близько протилежної Сонцю точки на нічному небі планети Земля. Експозиція була зроблена, коли хмара, яка проходила, послабила яскраве світло Місяця.

На знімку зображені знайомий диск найбільшого природного супутника нашої планети та чотири галілеєвих супутника Юпітера, які вишикувалися в ряд. Маленькі світні точки вище яскравого Юпітера – це (зверху вниз): Каллісто, Європа, Ганімед і Іо. Наш природний супутник ближче і яскравіше, він виглядає набагато більшим. Однак насправді Каллісто, Ганімед і Іо більше нашого Місяця, а водний світ – Європа – лише трохи менший.

З шести найбільших супутників планет в нашій Сонячній системі на цьому знімку немає тільки супутника Сатурна Титану.

Источник

Зміна клімату не просто загрожує нашій планеті, але і може позбавити нас улюблених продуктів і напоїв.
Співзасновник каналу на «Ютубі» ASAP Science Ґреґ Браун розповів, що так як погода стає менш передбачуваною, вести сільське господарство все важче. Підвищення глобальної температури також означає, що рослинам загрожує все більше шкідників та грибків. Кінцевий результат таких метаморфоз — низька якість їжі за високою ціною.Отже, які продукти і напої можуть назавжди зникнути з наших столів?

Кава
Врожаї кави знижуються в Коста-Ріці, Ефіопії та Індії. Причина — підвищення температури, посуха і значні опади. Через непередбачувану погоду фермери не можуть прогнозувати, як будуть рости кавові боби. Найпоширеніший вид кавових бобів — кава аравійська — може зникнути до 2080 року.

Авокадо
Авокадо, серед інших місць, вирощують в Каліфорнії. Все минуле літо штат страждав через неймовірну посухи. Авокадо чутливі до погоди і повільно ростуть, що робить їх особливо уразливими перед зміною клімату. Австралія, ще один виробник авокадо, також відзначає скорочення врожаїв.

Манго
Манго чутливі до спеки. Якщо занадто спекотно, ніжні фрукти просто згорають. Майже половину світового врожаю манго вирощує Індія. А в цій країні стає все спекотніше через зміни клімату. Тепер там менше волого, що негативно позначається на вирощуванні манго.

Кленовий сироп
Для цього продукту важлива низька температура вночі. В цей час дерево замерзає, щоб розтанути днем. Тоді по стовбуру починає стікати сік. Але зими стають теплішими, процес вироблення соку — менш передбачуваним, а сиропу — все менше. Більш того, кленовий сироп стає менш солодким. Справа в тому, що падає вміст цукру в соку.

Фіш-енд-чіпс
Риба, яка використовується для цієї англійської страви, — холодноводна. Океанська температура підвищується, риба мігрує на північ, і тому британцям важче її добувати. Зате в води, що стають теплішими навколо Британських островів стікаються кальмари, сардини та анчоуси. Можливо, вони замінять тріску або пікшу?

Шоколад
Це рослина дуже чутлива. Дефіцит вологи в Гані, звідки ми отримуємо майже 50 % світового врожаю шоколаду, шкодить какао-бобам. А значить, шоколаду буде менше, і він буде дорожчим. Вчені передбачають, що до 2050 року температура стане занадто спекотною для вирощування какао-бобів в основних країнах-виробниках. І шоколад буде рідкісним і дорогим делікатесом.

Источник

Медики з США показали, що регулярні пробіжки пов’язані зі збільшенням тривалості життя на кілька років.

Щотижнева двогодинна пробіжка протягом 40 років пов’язана, як вважають вчені, зі збільшенням життя людини на 2,8-3,2 року порівняно з тими, хто не приділяє уваги такій фізичній активності. Фахівці також показали, що регулярні заняття бігом на 25-40 відсотків скорочують ризик передчасної смерті.

Дані висновки вчених справедливі навіть для тих людей, які епізодично курять, вживають алкоголь або колись мали надлишкову масу тіла. Вчені відзначають, що при отриманні подібних оцінок в основному розглядалися білі американці середнього класу.

Фахівці не називають точної причини, по якій біг продовжує тривалість життя. Найбільш вірогідна гіпотеза, згідно з якою при подібній фізичної активності виникають аеробні навантаження на організм, що є одним з факторів довголіття.

Источник

Ми живемо в небезпечний час, коли багато людей, в тому числі і впливові політики, не вірять, що зміни клімату викликані людською діяльністю. Однак, як стверджують міжурядові групи експертів по зміні клімату, підвищення середньої температури на Землі з середини 20 століття здебільшого пов’язано з викидами парникових газів в атмосферу. Збільшення кількості цих газів в атмосфері призводить до погіршення наслідків глобального потепління. Однак існують способи боротьби з цим, від справжніх технологічних інновацій, до звичайних дій, доступних кожному. Давайте ж дізнаємося, як можна врятувати нашу планету.

Ми продовжуємо перекладати для вас найцікавіші випуски пізнавальної передачі Life Noggin. На цей раз ви дізнаєтеся про те, чи можемо ми усунути шкоду, яку завдали Землі, і як це зробити.

Источник

Аудитори НАСА рекомендують агентству відкласти час запуску корабля Orion в його перших двох місіях через технічні і фінансові проблеми», які перешкоджають запуску корабля до Місяця в жовтні або листопаді 2018 року, повідомляє портал SpaceNews.

«Відправка Orion в космос не пізніше листопада 2018 року буде дуже важкою технічною задачею для НАСА. Ми сумніваємося в тому, що інженери НАСА вдасться вирішити всі технічні проблеми і перевірити роботу всіх програмних і апаратних компонентів програми для того, щоб укластися в термін до передбачуваної дати першого польоту Orion в рамках місії EM-1», — цитує видання звіт інспекторів НАСА.

Багаторазовий космічний корабель Orion розробляється сьогодні в США в якості основного інструменту для повернення астронавтів у космос після згортання програми «Шаттл» у 2011 році. Головна задача, яку повинен реалізувати Orion – повторний візит США на поверхню Місяця, а також політ на Марс.

Другою половиною цих планів є важка ракета-носій SLS, яка повинна вивести Orion в перший космічний політ в жовтні-листопаді 2018 року, коли новий корабель НАСА, у відповідності з планами космічного агентства, відправиться у політ навколо Місяця. Поки у НАСА не вирішили, чи буде в цей момент присутній екіпаж на борту капсули, однак у лютому цього року представники агентства заявляли, що така можливість не виключається.

Всі ці плани, ймовірно, НАСА доведеться відкласти – звіт, підготовлений Полом Мартіном (Paul Martin), головним інспектором НАСА, говорить про те, що Orion не буде готовий до польоту до осені 2018 року по цілому ряду фінансових і технічних причин.

Частина з них, як розповідає SpaceNews, не є провиною НАСА – наприклад, в лютому цього року будівлі агентства в Луїзіані, де повинна відбуватися збірка ракети SLS, були сильно пошкоджені буревієм. Їх ремонт займе близько двох-трьох місяців, що зрушує час запуску SLS на аналогічний строк.

Додаткові проблеми додає ідея відправити екіпаж на борту Orion в політ навколо Місяця в ході його першої подорожі в космос, що вимагає тривалих досліджень і внесення модифікацій у конструкцію човника. Зокрема, для реалізації такого задуму буде потрібно установка нового двигуна на Orion, який поки що не пройшов всі стадії тестування і розробки.

Крім того, офіс головного інспектора порекомендував НАСА приступити до розробки детальної стратегії польоту на Марс, яка поки що перебуває в зародковому і дуже схематичному стані. Такі плани, як вважає Мартін і його підлеглі, необхідні для того, щоб коректно сфокусувати ресурси і фінансові можливості агентства на реалізації цієї задачі і уникнути затримок або невиправданих витрат.

Источник

Після закінчення холодної війни США розсекретили десятки тисяч знімків, зроблених двома супутниковими системами, Corona і Gambit. Ними скористалися вчені з Вірджинського університету, щоб простежити за змінами ландшафту й рослинності минулого півстоліття.

На безлічі фотографій високого дозволу показана тундра Східної Сибіру, де уряд США шукав ракетні установки і сховища ядерної зброї. Автори дослідження зрозуміли, що знімки можуть бути корисні для вивчення рослинності тундри і її змін. Вчені порівняли фотографії 11 різних місць, зроблені в 1961-1980 роках, та сучасні зображення з супутників. Крім вивчення знімків, вчені здійснили кілька експедицій у Сибір, щоб на місці дослідити ті ж райони.

Автори роботи відзначили, що за кілька десятиліть сильно поширився високий чагарник і невеликі дерева: вільха, верба, береза і кедровий стланик. В деяких місцях їх площа збільшилась на 26%. «Ми знаємо по супутниковим даних, що Арктика «зеленіє» останні 35 років або близько того. Однак сибірська тундра довго залишалася практично невивченою. Ми знали, що ті ж процеси йшли і тут. Рослинність стає вищою, різноманітнішою і займає великі площі», — розповів один з авторів роботи, професор Віргінського університету Хоуї Епстейн.

На думку дослідників, хоча ці явища, швидше за все, пов’язані з глобальним потеплінням, в цілому їх причини набагато складніші. Так, при поширенні рослинності більшу кількість сонячної енергії поглинається, а не відбивається, як від снігу, що додатково підвищує температуру. Поширення рослинності веде за собою і зміни в складі фауни.

Як відзначають автори роботи, в останні роки вони стали помічати зворотний процес — скорочення площі, зайнятої чагарниками і деревами. «Ми поки не знаємо точно, чому так відбувається, але ясно, що поширення рослинності в тундрі — більш складний процес, ніж зазвичай вважається. Нам належить ще багато роботи, щоб зрозуміти причини змін в Арктиці і їх взаємовпливу з глобальним потеплінням», — зазначив Епстейн.

Источник

Тропічні ліси Амазонки — це зона величезного біологічного різноманіття і один з головних споживачів CO2 в світі. Як ні сумно, але тут щорічно гинуть гектари джунглів. Мертвих зон набагато більше, ніж при звичайних і не природних причинах знеліснення, начебто промислової заготівлі деревини та вирубки лісів під сільськогосподарські угіддя.

Дослідник Умберто Ломбардо з допомогою 30 супутникових знімків довів, що вимирання дерев відбувається через водяні затори, утворені великими і не дуже шматками деревини.

Затори, що виникають в болівійській частині Амазонки, знищують майже стільки лісу, скільки і людська діяльність у цьому регіоні — трохи менше 1000 гектарів на рік тільки на території Болівії, повідомляє вчений на сторінках Earth Systems Dynamics. Щоб з’ясувати, де і як покинуті лісові масиви викликають проблеми, дослідник звернув увагу на фотографії тропічних лісів у західній частині Болівії, порівнявши знімки з 1984 по 2016 рік, відзначаючи райони, які в інфрачервоному світлі позначають оголений ґрунт і пісок. Він виявив, що у 22 річок спостерігалися однакові повені, створені заторами.

Діє це просто: велика кількість лісового сміття «забиває» русло річки як пробка, часто змінюючи напрямок потоку води. Потік приносить з собою велику масу річкового піску, гальки і мулу, які в підсумку просто вбивають довколишні дерева. Кожна така повінь може знищити до тисячі стволів, які вмирають через те, що вода вимиває ґрунт з-під коріння. Крім цього, затори поступово змінюють біологічне різноманіття регіону: після відмирання дерев деякі затоплені області перетворюються у свого роду пустельні лисини, що дає перевагу швидкозростаючим рослинам і перешкоджає проростанню багаторічних дерев і чагарників, наприклад бразильського горіха.

Чому це важливо? Як вже було сказано вище, ліси Амазонки у величезних кількостях поглинають CO2, який є парниковим газом, і виділяють в атмосферу необхідний нам для дихання кисень. Якщо вимивання лісів продовжиться, ми ризикуємо позбутися цього джерела життя.

Источник

Швейцарські та американські нейрофізіологи відкрили особливу зону кори мозку, стимуляція якої змушує людину вести себе чесніше, ніж вона звикла, говориться в журналі PNAS.

«Що цікаво, наше дослідження показало, що стимуляція мозку зменшувала бажання зшахраювати тільки серед тих добровольців, у свідомості яких існував моральний конфлікт між їх діями і принципами. Ті люди, які не відчували подібних моральних мук, ніяк не реагували на стимуляцію і максимізували свої бариші», — розповідає Крістіан Рафф (Christian Ruff) з університету Цюріха (Швейцарія).

Рафф і його колеги вже кілька років намагаються зрозуміти, які ділянки кори і глибинних шарів мозку людини відповідають за різні форми соціальної або асоціальної поведінки. Приміром, у 2013 році вони з’ясували, що певна ділянка в префронтальній корі мозку є своєрідним «центром послуху», стимуляція якого змушує людину підкорятися соціальним нормам.

У новій роботі вчені запропонували добровольцям зіграти в азартну гру, винайдену спеціально для перевірки чесності. Її учасники кидали звичайний гральний кубик десять разів і говорили експериментаторам, які цифри їм випали. У цей же самий час на моніторі виводилася виграшна комбінація з трьох цифр, при випаданні будь-яких вчені виплачували по дев’ять франків гравцеві.

Ні вчені, ні інші учасники експерименту не могли бачити, які комбінації вдавалося вибити, що залишало величезний простір для шахрайства. Відповідно, нечесні гравці могли безбоязно повідомляти про те, що їм майже завжди випадали виграшні варіанти, а вчені робили вигляд, що нічого не помічають.

Насправді, факт шахрайства встановити було не складно – при чесній грі число вірних відповідей завжди наближалося до п’яти згідно із законами статистики. Якщо цей показник відхилявся у бік великих чисел, це завжди означало, що гравець шахраює.

Спостерігаючи за активністю декількох таких «шахраїв» і чесних гравців, вчені виявили, що у верхньої і правої частини префронтальної кори (DLPFC) є особлива зона, яка включалася в той момент, коли людина приймала рішення діяти чесно. Відкривши її, команда Раффа вирішила перевірити, що станеться, якщо стимулювати її за допомогою електричного струму або ж, навпаки, придушити її активність.

Як показав цей експеримент, добровольці ставали набагато чеснішими після стимуляції цієї ділянки – в середньому, вони починали говорити про 5-6 вдалих кидках кубика, а не про 7-8, як це відбувалося до початку «терапії». Щоправда, це не стосувалося найзакореніліших «шахраїв», що вчені пов’язують з тим, що такі гравці не вважали шахрайство чимось ганебним.

Що цікаво, зворотна стимуляція не збільшила бажання обдурити, що команда Раффа пов’язує з тим, що рівень шахрайства і так був дуже високим, і йому фактично не було куди рости. Крім того, пригнічення активності мозку за допомогою електричного струму працює не так передбачувано і стабільно, як стимуляція, що могло зменшувати силу такого впливу.

Як сподіваються вчені, подальший розвиток цієї технології може допомогти в реабілітації злочинців і зниження рівня корупції – за поточними оцінками ООН, на частку хабарів і різних форм хабарництва припадає близько 5% від світового ВВП, або близько трильйона доларів США.

З іншого боку, як зазначає Мішель Марешал (Michel Marechal), колега Раффа по університету, подібні висновки можуть бути зустрінуті в багнети психологами, так як наявність «зони чесності та різний рівень її активності в головах добровольців говорить про те, що схильність до скоєння злочинів залежить здебільшого від біологічних факторів. Це, в свою чергу, ставить під сумніви всі сучасні уявлення про свободу волі і те, якою мірою людина відповідає за свої вчинки.

Источник