Год Петуха 2017

Незалежні дослідники заявили про те, що останні археологічні відкриття зроблені в єгипетських пірамідах, вказують на те, що Антарктида насправді і є втрачена Атлантида.

12000 років тому Антарктида знаходилася між Америкою та Африкою, але в результаті глобального катаклізму вона перемістилася до Південного Полюса планети. Є думка, що подібний катаклізм був викликаний підходом до Землі таємничої Планети-Х.

Вчені запевняють, що цей льодовий континент покритий товщею льоду вже мільйони років, але тоді звідки на древній китайській карті, там де знаходиться Антарктида, намальовані тварини і рослини.

Використовуючи наукові дані по бурінню льодового шельфу в Антарктиді, дослідники доводять, що всі наукові уявлення про минуле Антарктиди, її клімат і тваринному світі — невірні.

Источник

В результаті проведених досліджень, група вчених із США опублікувала доповідь, в якій говориться, що над центральною частиною США в літній період озоновий шар стає тоншим в результаті дії діоксиду хлору, підвищений вміст якого зафіксовано в атмосфері над Америкою.

В результаті цих процесів, над США з’являється гігантська озонова діра і через це, населення країни проживає в районах, над якими фіксується зменшення озонового шару, потрапляє під прямі ультрафіолетові промені, що призводить до збільшення кількості ракових захворювань і інших не менш негативних наслідків для організму людей.

За прогнозом вчених, цього літа, діра в озоновому шарі над США, стане причиною онкологічних захворювань, жертвами яких стане не менш 100000 чоловік.

Дослідження опубліковане в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Источник

Підрозділ Google компанія Makani провела випробування вітрогенератора у формі кордового планера, який буде виробляти електроенергію на висоті близько 305 м від землі.

Всі вітряні електростанції, конструкція яких може різнитися, працюють за загальним принципом. Повітряні потоки обертають повітряний гвинт, який, у свою чергу, приводить у рух генератор. Енергія з генератора подається на підстанцію, де проводиться стабілізація напруги. Звідти електрика поступає в енергетичну компанію, а потім перенаправляється кінцевим споживачам.

При цьому ефективність вітряних електростанцій безпосередньо залежить від швидкості вітру — чим швидше, тим більшу потужність видають станції. При цьому при швидкостях вітру нижче або вище розрахункових станції перестають працювати — в першому випадку через недостатню силу вітру, а у другому — для уникнення поломок.

Новий літаючий вітрогенератор, що розробляється Makani, буде підніматися на висоту, де вітер відносно стабільний. Апарат, виконаний у вигляді літака, буде спеціальним тросом з’єднаний з землею. Вітрогенератор, має розмах крила 25,9 метра, буде підніматися на висоту до 305 метрів.

Апарат обладнаний вісьмома невеликими генераторами, з’єднаними з повітряними гвинтами діаметром 2,3 метра кожен. Після зльоту апарат буде підніматися на робочу висоту, а потім — кружляти навколо точки прив’язки. Потужність випробуваного літаючого ветрогенаратора склала 600 кіловат.

В кінці квітня поточного року голландська компанія Ampyx Power зайнялася розробкою нового типу електростанцій, за вироблення електроенергії в яких будуть відповідати прив’язні безпілотні літальні апарати літакового типу. У 2018 році компанія планує показати прототип електростанції потужністю 250 кіловат, а в 2020-му — представити першу систему потужністю два мегавати.

Згідно з проектом Ampyx Power, нові електростанції будуть являти собою невеликі платформи. До них за допомогою висувного троса будуть прив’язуватися безпілотні апарати. Під час вітру ці безпілотники будуть злітати, причому чим сильніше будуть повітряні потоки, тим вище будуть підніматися апарати.

Набравши висоту, безпілотники будуть або облітати платформу по колу, або описувати вісімку. Одночасно апарати стануть підніматися і знижуватися, а трос при цьому буде витягатися з платформи і втягуватися назад. Барабан троса передбачається прикріпити до генератора. Таким чином втягування і витягування троса буде обертати барабан і приводити генератор.

Источник

Дайвер на Балі в Індонезії зустрів рідкісну тварину, що гуляє по морському дну вночі. І, на подив Емеріка Бенхалассы, це була риба!

На думку дайвера, на двох ногах гуляв представник сімейства скорпенових, одна з найбільш отруйних риб на Землі. Вчені погодилися, що дивне створення відноситься до підродини бородавчаткових. «У них отруйні залози у основи і спинних плавців, і коли їх шипи встромлюють в людську шкіру, отрута впорскується в рану», — говорить Джефф Вільямс з Національного музею природної історії при Смітсонівському інституті (США).

Звичайно, насправді у скорпенових немає ніг. Справа в тому, що частини грудних плавників риби розділилися в ході еволюції. Як розповідає Хіроюкі Мотомура, біолог Музею університету Кагосіми (Японія), скорпенові і їх родичі використовують грудні плавці, щоб вивчати мул на предмет наявності в ньому черв’яків і ракоподібних.

Вільямс вважає, що конкретно та особина, яку помітив дайвер, належить до виду Minous trachycephalus — смугастим міноусам. Іхтіолог Ст. Лео Сміт з Інституту біорізноманіття при Канзаському університеті (США) вважає, що риба належить до виду Minous pictus, так хвіст у неї блідий, а не вкритий темними і світлими смужками, як у Minous trachycephalus. А Стюарт Посс з Каліфорнійської академії наук не виключає, що це могла бути Minous quincarinatus або білохвостий міноус. А ось Мотомура впевнений, що дайверу вдалося побачити рибу нового, невідомого раніше науці виду.

Скорпенові проводять більшу частину життя, будучи зануреними в мул, і тому їх рідко бачать дайвери. Їх часто витягують рибалки, що ловлять креветок. Деякі з них навіть виявляються на тарілках японських гурманів. Але в інших країнах Південно-Східної Азії цих риб просто викидають назад у море, так як вважають дияволами.

Через рідкість риб будь-яке відео з ними представляє велику цінність. А «прогулянка» скорпенових і зовсім була знята вперше.

Источник

SolarStratos на сонячних батареях проектується для польотів на висоті 24,000 кілометрів — там, де зірки видно навіть удень.

Мета проекту полягає в демонстрації потенціалу відновлюваних джерел енергії. Проект стартував ще в 2014 році, але тільки недавно був добудований ангар, який стане базою для SolarStratos. Його розробкою займається компанія PC-Aero, яка вже випустила літак Elektra One.

Довжина SolarStratos становить 8,5 метрів, а розмах його крил досягає 24,9 метрів, при цьому літак важить всього 450 кілограмів. Верхня частина літака площею 22 квадратних метра покрита сонячними панелями загальною потужністю 32 кВт.

Електричний двигун і літій-іонний акумулятор ємністю 20 кВт/год повинні дозволити літаку залишатися в повітрі більше 24 годин, хоча його перший запланований політ буде значно коротшим — всього п’ять годин, і пройде він поки не в стратосфері.

Для пілотів SolarStratos розроблений спеціальний герметичний костюм, на зразок тих, що носять астронавти, оскільки льотчикам доведеться працювати при температурі до -70 °С і атмосферному тиску приблизно на 5 відсотків меншим від земного.

Офіційна презентація SolarStratos намічена на 7 грудня, а випробувальні польоти планується почати на початку наступного року.

Источник

Група провідних дослідників реалізувала унікальний у своєму роді експеримент, завдяки якому медикам вдалося зафіксувати цікаву закономірність.

З’ясувалося, що смугасті жалюзі можуть бути причиною виникнення головного болю і нудоти. Слід зауважити, що ініціаторами дослідів стали співробітники з клінічного центру, розташованого в Нідерландах. Автори проектів прийшли до висновку, що смугасті візерунки негативно впливають на стан здоров’я людини.

Підсумки проведених експериментів опубліковані в одному із зарубіжних журналів. Фахівці стверджують, що в процесі реалізації дослідів вчені вивчали гамма-коливання в головному мозку. Психологи помітили, що смуги на картинах або шпалерах викликають біль в голові, дискомфорт, і навіть епілептичний припадок.

Медики рекомендують оформляти інтер’єр з урахуванням світлочутливості, уникаючи прямих контрастних ліній. Жалюзі краще замінити шторами.

Источник

Фахівці реалізували цікавий експеримент, результат якого дозволив лікарям зафіксувати певну закономірність.

Слід зауважити, що ініціаторами комплексних спостережень стали співробітники з клінічного центру, розташованого в Британії. Авторам проектів вдалося довести, що безсоння впливає на психологічний стан здоров’я людини. Неякісний нічний відпочинок призводить до розвитку депресії, крім того, у людей з’являється відчуття самотності.

Повідомляється, що в процесі реалізації спостережень лікарі задіяли близько двох тисяч добровольців. Всі учасники досліджень розповідали про те, як часто вони відчувають себе самотніми. Виявилося, що безсоння негативно впливає на стан нервової системи.

На думку експертів, якщо людина відчуває себе самотньою, швидше за все, у неї є порушення в процесі сну. Не так давно вчені довели, що самотність скорочує тривалість життя чоловіків і жінок.

Источник

Теоретичне дослідження передбачає існування особливих об’єктів-попередників повноцінних планет, схожих на розпечені бублики «синестій».

Звичайний список планетних тіл, куди крім самих планет входять їхні супутники і попередники, а також астероїди, комети, метеорні тіла тощо – все, що сформувалося навколо зірки, – може поповнитися новим екзотичним учасником. За словами гарвардського астрофізика Саймона Лока (Simon Lock) і його колеги з Каліфорнійського університету Сари Стюарт (Sarah Stewart), колись і наша Земля являла собою «синестію» – великий тор гарячого, напіврозплавленного каменю, утвореного зіткненням великих «зародків» планет.

Стаття вчених опублікована в Journal of Geophysical Research: Planets. Справді, на одному з етапів утворення кам’янистих планет їх зростання відбувається за рахунок зіткнень між меншими об’єктами. Удари їх так важкі, що тіла частково плавляться, частково випаровуються, і лише з часом остигають у майже сферичні великі тверді планети. Стюарт і Лок провели моделювання таких зіткнень великих об’єктів, зауваживши, що якщо вони обертаються (а таке в космосі практично неминуче), то кутові моменти обох тіл складаються, а якщо обертання було направлено в одну сторону – посилюються.

Розрахунки показали, що якщо енергія зіткнення досить велика, то вона приведе до формування незвичайної структури у формі тора. Втім, такий центр «синестіїї» не утворює отвір, а центральне тіло, так що об’єкт, мабуть, більше схожий на сплющений округлий еритроцит, що складається з величезних обсягів розплавленої породи. «Синестією» (synestia) він названий від імені давньогрецької богині домашнього вогнища Гестії і кореня syn- («разом»). Розріджена «синестія» набагато крупніше планети і планети з кільцями порівнянної маси / ©Simon Lock, Sarah Stewart

Сара Стюарт додає, що більшість планет земного типу на одному з етапів формування мають проходити через етап «синестії», і наша Земля тут не виняток. Швидше за все, і вона кілька сотень років виглядала як розпечений «лавовий» еритроцит, перш ніж матеріал зовнішнього диска не охолов і не сповільнився достатньо, щоб почати складати планету звичайної, майже сферичної форми. Можливо, саме тоді почалося формування Місяця.

Источник

Зміни клімату змушують відступати вікові льоди і показується колись приховані під ними поверхню землі та на одному з супутникових знімків в Google Earth, на такому відкриту ділянку добре видно дивну споруду, яка має форму правильного трикутника.

Що це — стародавня піраміда або інша споруда, що була прихована кригою, а тепер стала видимою або це частина давнього міста або інопланетна база… Подивитися цю таємничу споруду можна за координатами: 69°41’8.05″S,39°24’3.99″E

Источник

Уфологи виявили нові підтвердження на користь версії про те, що Місяць є космічним кораблем. Вони послалися на дослідження, згідно з яким супутник старше Землі приблизно на 8 млн років. Раніше вважалося, що Місяць утворився в результаті зіткнення із Землею астероїда і подальшого від’єднання великої частини нашої планети. Також існує припущення, що всередині Місяця — порожнеча, оскільки її щільність набагато більша від земної.

Ця теорія виникла після того, як під час спуску «Аполлона-12» на об’єкт в 1969 році апарат «задзвенів». При цьому магнітне поле супутника неоднозначне: гори намагнічені, а у самого об’єкта вона відсутня. Крім того, уфологи відзначають, що супутник Землі занадто «стабільний»: його не бомбардували за час спостережень астероїдів, його орбіта не змінюється, і жодних інцидентів на ньому не відбувається. Це може вказувати на те, що Місяць має штучне походження і, зокрема, може бути космічним кораблем.

Источник

У 1990-х роках на дні Баренцевого моря були виявлені скупчення кратерів, діаметр яких сягав одного кілометра. Згодом вчені припустили, що вони з’явилися в ході вибухів газових бульбашок, пов’язаних з відступом льодовиків.

Команда фахівців з норвезького Центру досліджень арктичних газових гідратів, клімату і навколишнього середовища (CAGE) опублікувала результати останнього дослідження морського дна за допомогою надточного сонара.

Карін Адреассен (Karin Andreassen) і її колеги виявили не тільки сотні нових кратерів, але і так звані бугри обдимання або «пінго», де все ще накопичується газ. Вчені також нарахували понад шістсот місць, де метан просочується крізь тріщини на дні і потрапляє у воду.

Аналіз зібраних даних показав, що цей метан утворився 30 тисяч років тому в гарячих зонах породи, що містить водень, на глибині близько кілометра нижче морського дна. У той час Баренцове море покривав суцільний льодовий щит завтовшки в два кілометри. Його вага здійснювала колосальний тиск на придонні шари, і в цих умовах природний газ «стискався» в гідрати — кристалічні сполуки з водою.

У такій формі метан залишався стабільним у верхньому осадовому шарі до тих пір, поки 17 тисяч років тому крижаний покрив не почав свій стрімкий відступ. Зниження тиску призвело до розпаду гідрату, і метан став накопичуватися в порожнинах, формуючи на поверхні морського дня величезні куполи.

Коли 12 тисяч років тому крижаний покрив в середній частині Баренцева моря повністю розтанув, ці бульбашки стали стикатися з теплими потоками води з Атлантичного океану, і, не витримавши внутрішнього тиску, лопнули. При цьому Адреассен зазначає, що вони, безсумнівно, зробили істотний вплив на хімію океану, а про можливий вплив на атмосферу і клімат судити вкрай складно.

«На жаль, у нас немає достатніх даних про наявність газових бульбашок під крижаними щитами в інших районах, таких як Антарктика і Гренландія, – розповідає Адреассен в прес-релізі. – Разом з тим ці регіони володіють значними запасами вуглеводнів».

До речі, багато фахівців схиляються до того, що масові викиди метану не чинять негативного ефекту в глобальному масштабі. Попередні роботи показали, що за останні 800 тисяч років зміст цього газу в атмосфері коливалося від 350 до 700 частин на мільярд, що значно нижче сучасного рівня – 1900 частин на мільярд. Це означає, що газові бульбашки. які лопнули 12 тисяч років тому, швидше за все, не мали катастрофічних наслідків.

Те ж саме стосується і газу, який просочується з донних тріщин. Відомо, що після великого розливу нафти на платформі Deepwater Horizon, який стався біля узбережжя США в 2010 році, глибоководні мікроорганізми активно поглинали метан, що виділявся.

Проте автори нового дослідження вважають, що виходячи з розмірів кратерів, не можна бути впевненими, що газ не виривався на поверхню океану. Вчені побоюються, що подібні процеси можуть повторитися, якщо площа полярних льодів продовжить скорочуватися.

Докладні результати дослідження були опубліковані у виданні Science.

Источник

Міжнародна група вчених під керівництвом дослідників з Амстердамського університету виявили тип нейронів, що відповідають за здатність людей правильно орієнтуватися в просторі.

За точне позиціонування відповідає мозкова структура, яка називається гіпокампом. Вона відіграє роль у процесі формування довготривалої пам’яті. Її клітини посилюють або зменшують електричну активність в залежності від того, чи людина вибирає правильний маршрут. Однак, якщо вона йде по одному і тому ж шляху кожен день, то важливу роль відіграє не здатність запам’ятовувати всю дорогу, а тільки ключові точки маршруту.

Вчені з’ясували, які клітини виконують функцію нейронного аналога GPS-навігатора. Для цього вони використовували тваринну модель — щурів, які були поміщені в лабіринт, що має форму букви «Ф». Дослідники виміряли електричну активність мозку тварин за допомогою приладу, який дозволяє зареєструвати роботу нейронів з чотирьох різних областей: перірінальної кори, гіпокампу та двох сенсорних зон.

Дослідники виявили нейрони, які були названі «клітинами околиць» (neighbourhood cell). Вони дозволяють мозку розрізняти окремі елементи того, що оточує тварину. Ці нейрони активувалися, коли щур проходив петлі лабіринту. З іншого боку, роботу нейронів гіпокампу реєстрували в точках, розкиданих по всьому лабіринту.

Наявність цих клітин у людини підтверджує випадок таксиста, який отримав травму областей мозку, де розташований гіпокамп. Незважаючи на ушкодження, він міг переміщатися по місту, використовуючи головні дороги, але губився, коли доводилося їхати в їх об’їзд. Нейробіологи вважають, що цей чоловік міг орієнтуватися завдяки роботі тільки «клітин околиць».

Источник

Ємен — посушлива країна на Аравійському півострові. Вона рідко відвідується туристами, хіба що найбільш відчайдушними і жадібними до незвичайних вражень. Адже саме ці землі є одними з найстародавніших вогнищ цивілізації на планеті! Так що можете бути впевнені — тут знайдеться, на що поглянути, та й розповісти про цю країну можна чимало цікавого.

• У Ємену немає точної межі, так як частина умовної прикордонної лінії проходить по пустелі, де немає ні блокпостів, ні колючого дроту.
• Цікавий факт — Ємен займає 49-е місце у світі як за площею, так і за чисельністю населення. Принаймні, в даний час.
• Крім континентальної частини, Ємену належать також сто двадцять островів.
• Якщо в іноземця в закордонному паспорті стоїть відмітка про відвідування Ізраїлю, в Ємен його не пустять — просто не дадуть візу.
• Столиця Ємену, місто Сана, претендує на звання одного з найдавніших міст світу.
• Жителі сучасного Ємену зводили висотні за мірками тих років будівлі (до восьми поверхів) ще 500 років тому.
• Ємен є одним з основних у світі експортерів кави.
• На території цієї країни немає жодного поїзда. Точніше, тут взагалі немає залізниць.
• Як і на Мальдівах, в Ємені повністю відсутній алкоголь. Хоча на Мальдівах його можна купити хоча б в готелі, якщо ви іноземець, а в Ємені алкоголю немає навіть в дьюті-фрі.
• Більше половини населення Ємену віком до п’ятнадцяти років, що робить місцеве населення одним із наймолодших у світі.
• Як і в багатьох інших арабських держав, економіка Ємену в основному базується на видобутку і переробці нафти.
• Дві третини населення Ємену живе в сільській місцевості.
• Переважна більшість жінок в цій країні не навчається грамоті. Втім, у чоловічого населення Ємену з грамотністю теж не все гаразд.
• Ємен — країна монотеїстична, більше 99% відсотків населення тут сповідують іслам.
• На приналежному Ємену архіпелазі Сокотра виростає драконове дерево — дерево по-справжньому дивовижне, яке не зустрічається більше ніде у світі.

Источник

Чорна пантера — дивовижне, граційне створіння, сильне і незалежне. Живуть ці звірі переважно в жарких країнах Південно-Східної Азії, де зустрічаються всюди. Зустріч з чорною пантерою один на один на її території не обіцяє нічого хорошого не тільки зайво допитливому туристу, але і досвідченому мисливцеві.

• Чорний колір шерсті пантер викликаний надмірним вмістом в ній меланіну, який і надає шерстинкам насичений чорний відтінок.
• У віруваннях багатьох народів пантери вважаються лісовими примарами через їх вражаюче забарвлення і невловимості.
• Хвіст чорної пантери може бути більше метра в довжину.
• У середньому пантери важать по 30-40 кг, але зустрічаються екземпляри вагою і в цілу сотню кілограмів.
• Більшість чорних пантер відрізняється агресивною поведінкою, що в поєднанні з їх чудово розвиненою мускулатурою робить їх надзвичайно небезпечними хижаками.
• На відміну від більшості інших хижих звірів, які побоюються наближатися до сіл і міст, чорні пантери безбоязно це роблять. Людину вони не бояться, хоч і проявляють при цьому розумну обережність.
• На відміну від деяких інших великих кішок, пантери люблять плавати.
• Чорні пантери більшу частину часу проводять на землі, однак, вони відмінно лазять по деревах.
• Після полювання чорна пантера зазвичай наїдається досхочу, легко поглинаючи за раз кількість їжі, яка еквівалентна третині її ваги, після чого кілька днів відпочиває і перетравлює їжу.

• Пантера — хижак не тільки розумний, але ще і терплячий. Намічену жертву вона може вистежувати година за годиною, поступово підбираючись до неї і вичікуючи зручного моменту для атаки.
• Чорні пантери володіють унікальною здатністю змінювати свій запах, що дозволяє їй обманювати свої жертви, які самі йдуть до неї в лапи, залучені запахом, який приймають за запах родичів.
• Відомі випадки, коли чорні пантери успішно полювали навіть на молодих алігаторів.
• Завдяки своїм здібностям древолазів чорні пантери іноді полюють на мавп і птахів.
• Про своїх кошенят чорні пантери піклуються до тих пір, коли тим не виповниться два роки. При цьому молоді пантери зазвичай починають полювати вже у віці шести-семи місяців.

Источник

Зонд LRO несподівано виявив у «світлих» кратерах на південному полюсі Місяця нові запаси льоду, що значно розширило запаси води на супутниці нашої планети, йдеться в статті, опублікованій в журналі Icarus.

«Ми завжди думали, що лід на Місяці повинен бути присутнім у всіх точках, де температура досить низька для формування льоду, але насправді це далеко не завжди так, і ця особливість Місяця вже давно інтригує нас. Тепер у нас є достатньо даних для того, щоб приступити до розкриття загадки про те, як виникла ця вода. Це важливо не тільки для колонізації Місяця, але і для відповіді на питання, звідки взялася вода на Землі», — розповідає Меттью Зіглер (Matthew Siegler) з Планетологічного інституту в Тусоні (США).

Одним з головних відкриттів зонда LRO стало те, що цьому космічному апарату, в компанії з зонда LCROSS, вдалося знайти сліди присутності води в кратері Кабеус на південному полюсі Місяця. Крім того, LRO знайшов своєрідні «зони вічної мерзлоти», куди не потрапляють промені Сонця, і де лід повинен по теорії існувати вічно, а в 2012 році зонд виявив, що лід присутній і в «світлих» частинах кратерів.

Ключову роль у здійсненні цього відкриття зіграв нейтронний детектор LEND, який підказав вченим НАСА ті точки на південному полюсі, де можлива частка води і льоду була максимальною. Це відкриття змусило вчених гадати, звідки взялася вода на Місяці, хто її туди приніс, і як їй вдалося вижити, не випарувавшись під дією променів Сонця.

Нові запаси льоду, про існування яких вчені раніше не підозрювали, були знайдені Зіглером та його колегами за допомогою двох інших приладів LRO – лазерного висотоміра LOLA і інфрачервоного «термометра» Diviner, здатного заміряти навіть невеликі коливання температури на поверхні Місяця.

Використовуючи обидва цих інструменту, вчені підготували дві незвичайні карти Місяця, наскільки «теплими» є різні регіони на її поверхні, і як добре вони відбивають світло. Комбінація цих параметрів, як пояснює Зіглер, дозволяє досить точно знаходити запаси льоду – заморожена вода, за словами вченого, зазвичай буває більш холодною, ніж «сухий» місячний ґрунт, і при цьому вона краще відбиває світло.

У минулому вчені НАСА шукали поклади води на Місяці виключно в темних і холодних кратерах на полюсах Землі супутниці, куди промені Сонця не проникають взагалі або заходять вкрай рідко, що допомагає уникати льоду випаровування в космос.

Зіставлення даних з Diviner і LOLA показало, що подібний підхід був помилковим – виявилося, що великі запаси льоду були зосереджені не тільки в холодних і темних, але і в яскравих і відносно теплих кратерах на південному полюсі Місяця.

Подібне відкриття посилює загадковість місячних запасів води – на Місяці, незважаючи на велику відстань між ним і Сонцем, міститься приблизно в чотири рази менше льоду, ніж на Меркурії, першій планеті Сонячної системи. Чому це так, вчені поки не знають, і вони сподіваються, що нові спостереження LRO допоможуть знайти відповідь на це питання.

Источник